17 жовтня президентові Міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство» Сергієві Шевчуку виповнюється 65 років. Для справжнього чоловіка такий вік – вияв життєвої мудрості, людської зрілості та старт для нових звершень.
Чому вирішив відгукнутися на славну дату в житті Сергія Володимировича, знайомий із яким дуже-дуже багато років?
Насамперед, тому, що якби в нашій державі існували офіційні представництва уродженців різних областей у столиці, то саме Сергій Шевчук із повним правом повинен бути повноважним представником Волині, яка постійно живе в його серці. Втім, МГО «Волинське братство», котре Сергій Володимирович очолює тривалий період, і так уже стало потужною місією волинян у столиці України.
Сергій Шевчук народився 17 жовтня 1955 р. у славетному Княжому граді. Після закінчення десятирічки навчався в Тернопільському медінституті та навіть відпрацьовував звичайним санітаром в одному з місцевих медзакладів. А в серпні 1978 р. молодий спеціаліст повернувся на Волинь, де отримав рядову посаду лікаря в облпсихлікарні. І – доріс до посади головного лікаря Волинського обласного об’єднання медико-соціальної реабілітації.
Утім, молодого, енергійного, виваженого та відповідального Сергія Шевчука очікував інший шлях реалізації джерела його невичерпної енергії. Улітку 1994 р. в одному з мажоритарних округів м. Луцька Сергія Володимировича обирають депутатом облради, а згодом колеги – на посаду заступника голови. Згодом, упродовж 3 років, він – заступник із гуманітарних питань у голови облдержадміністрації Бориса Клімчука.
Утім, і на цьому Сергій Володимирович не зупиняється, тож у травні 1998 р. люди обирають Сергія Шевчука народним депутатом України від Маневицького округу №23. І з тих пір – аж до грудня 2012 р.– він неодмінно працює в парламенті кількох скликань, де вирішує нагальні проблеми рідної Волині, розвиває медичну галузь і, власне, як однозначний патріот Незалежної України, укріплює державність нашої країни як на внутрішньому рівні, так і на міжнародній арені (тим паче,що вільно володіє англійською і польською мовами, а сам – із патріотичної родини).
У 2001-2002 рр. Сергій Володимирович також працював Державним секретарем Міністерства охорони здоров’я України, а до виходу на заслужений відпочинок – у Секретаріаті Кабінету Міністрів України.
Втім, вислів «заслужений відпочинок» щодо Сергія Володимировича застосовувати не зовсім коректно, адже новий етап у його житті і справді заслужений, але назвати його відпочинком язик не повертається. Бо Сергій Шевчук із головою поринув у громадську діяльність, причому, його авторитет та вагомість на рівні столичного істеблішменту дозволяють успішно реалізовувати корисні волинянам ініціативи як в гуманітарній сфері та медичній галузі, так і на рівні МГО «Волинське братство».
Зрозуміло, що кипуча публічна діяльність забирає в нього час, який так необхідно приділяти рідній сім’ї (насамперед, дружини Людмили Іванівни, сина Віталія), проте родина в Сергія Володимировича – це надійний фундамент його роботи в усіх галузях. Вона розуміє, підтримує його повсякчас.
І ось 17 жовтня Сергій Шевчук зустрічає 65-річчя. Прекрасний вік, сповнений мудрості пройденого шляху та продуктивних ідей на наступний період. Головне, щоб сама Волинь, про яку щомиті пам’ятає славний ювіляр, сама не забувала про свого повноважного представника в столиці України, де він зумів згуртувати довкола себе чудове гроно інших уродженців нашого мальовничого і героїчного краю.
Спільно можна та треба досягнути нових дуже високих вершин!
Володимир ДАНИЛЮК,
Заслужений журналіст України.
“Волинська газета”
Фото Віктора РАЙОВА:
Сергій Шевчук під час засідання
Вченої ради Київського національного
університету імені Тараса Шевченка.
