Лейтмотивом цієї ублікації вирішив взяти слова, які почув учора зі сцени молодіжного павільйону «Київська троянда», де відбувся феєричний пісенно-поетичний вечір «КОЛИ ПОЕЗІЯ СПІВАЄ» моїх шановних друзів – чарівної, талановитої молодої співачки Влади Чайки та сучасного українського поета, громадського діяча, людини неймовірної харизми – Юрія Піжука!
Ось ці слова, які я почув розумом, а відчув:
“Кохання – це не те, що знаходиш.
А те, що знаходить тебе…”
Дві години пролетіли на крилах пісень і віршів – наче одна швидкоплинна мить! Є вечори, які закінчуються тоді, коли гаснуть софіти… А є такі, що ще довго живуть у пам’яті – у мелодіях, рядках, поглядах і тих особливих відчуттях, які неможливо пояснити словами.
Учора був саме такий вечір.
“Вітаю кожного, хто сьогодні в цій залі, – сказав на початку пісенно-поетичного дійства Маестро Юрій Піжук. – Я бачу тут дуже багато рідних і близьких мені людей. І ця зала вибрана не випадково, бо тут є особлива аура – така, що дозволяє по-справжньому розкритися серцю і впустити в душу те тепло, той промінь, який дарує кожен із вас.
Мені навіть трохи страшно сказати, але цього року я раптом усвідомив: минуло вже 35 років відтоді, як я написав свій перший вірш.
Це не Ювілейний концерт і не творчий звіт. Просто час біжить настільки швидко, що іноді дивуєшся: як змінилися ми, як змінився світ навколо нас.
У моєму житті був період, коли я майже десять років не писав. Просто не було коли. Я працював у головному управлінні Державної служби, жив іншими турботами, іншими справами…
А потім одного разу я побачив очі матері, яка втратила свого сина. Він загинув на розтяжці. І вірш прийшов до мене буквально за п’ять хвилин.
Саме тоді я зрозумів, що творче джерело, яке, здавалося, давно замовкло, насправді нікуди не зникло. Воно просто чекало свого часу.
Відтоді я знову почав писати.
Сьогодні надзвичайно складний час для нашої країни. І завдання творчих людей — повертати в душі наших співвітчизників оптимізм, аби вони знаходили сили вистояти у боротьбі і перемогти”.
Дякую, Маестро: це слова, які хочеться не просто почути – їх хочеться запам’ятати.
А потім на сцену вийшла чарівна Влада Чайка.
Як же чудово вона співала цього вечора!
Ліричні, патріотичні, романтичні пісні про її малу батьківщину, автором яких є Юрій Піжук, буквально зачарували вишукану публіку.
А особисто мені найбільше припала до душі “Колискова” на слова пана Юрія, яка викликала справжню зливу аплодисментів.
І нічого дивного!
Адже вісім місяців тому Влада Чайка стала мамою коханої донечки. І пан Юрій вирішив зробити для своєї колеги по сцені воістину королівський подарунок.
Він написав для щасливої Влади і її доні “Колискову”. Написав від щирого серця!
Тому ця чудова, наповнена світлом, ніжністю та любов’ю пісня линула зі сцени “Київської троянди” вже не просто від молодої співачки — вона народжувалася з її молодої материнської душі.
І, мабуть, саме тому так проникливо торкнулася сердець усіх, хто був у цьому залі…
Браво, дорога Владо!
Браво, шановний Юріє!
Це справжній музичний шедевр!
І одна невеличка ремарка. Я знаю Владу вже п’ять років поспіль від того моменту, коли ми познайомилися на відзначенні 100-річного ювілею Музей театрального, музичного та кіномистецтва України. Хочу звернутися до неї з допомогою Фейсбуку:
“Дорога Владо!Із великим задоволенням стежу за твоїм творчим зростанням, бачу, як змінюється твій репертуар, скільки нових пісень у ньому з’явилося, як упевнено ти почуваєшся на сцені…
А ваш творчий дует із Юрієм Піжуком — надзвичайно професійний і гармонійний. Він пише чудові вірші. Ти створюєш прекрасну музику.
А потім даруєш цим словам голос і душу.
І виконуєш свої пісні зі сцени так, що у багатьох присутніх на пісенно-поетичному вечорі починають бриніти сльози на очах…
А хіба це не найвища оцінка мистецтва?!?
Коли пісня перестає бути просто піснею. Коли поезія перестає бути просто словами. Коли вони разом знаходять дорогу прямо до людського серця!”
Я хочу побажати вам, дорогі Владо та Юрію, щоб цей творчий тандем неодмінно продовжував розвиватися, щоби народжувалися нові вірші, нові мелодії, нові пісні й нові зустрічі з вдячними слухачами.
Бажаю вам не втрачати тієї особливої творчої іскри, яка сьогодні так відчутно живе між вами.
Нехай Юрієве слово знаходить у Владиній музиці крила, а Владині мелодії завжди мають ті слова, які здатні торкнутися найпотаємніших струн людської душі.
Пишіть. Співайте. Творіть.
Бо в час, коли навколо так багато тривоги, болю й темряви, пісня, поезія, музика і любов до життя — це теж наша зброя.
Зброя, яка допомагає нам вистояти.
Допомагає не зачерствіти.
Допомагає залишатися людьми.
Дякую, дорогі мої друзі — Владо та Юрію — за отриману насолоду цим не по-осінньому теплим вересневим вечором: за прекрасну музику, високу поезію та зустріч із чудовими людьми в залі, які прийшли з букетами у руках, аби вас сердечно привітати!
“КОЛИ ПОЕЗІЯ СПІВАЄ” – це був вечір, який справді хочеться запам’ятати…
І – до нових зустрічей на ваших пісенно-поетичних прем’єрах!
Нехай їх буде багато.
Нехай вони будуть світлими.
Нехай у них завжди звучить любов до України, до слова, до музики і до життя!
Сергій Комісаров,
заслужений журналіст, почесний член НСХУ,
мистецтвознавець, організатор виставок та пленерів
