Шановний Михайле Петровичу!
З повагою та теплотою прийміть найщиріші вітання з нагоди Вашого славетного ювілею від громади київських волинян!
Рік за роком пролітає,
Осінь ще одна минає…
До листочка ще листочок –
Вашого життя віночок.
Ох і років накидав Вам сьогоднішній листопад різнокольоровими листочками! Так. Бо і життя Ваше було і є не звичайним розміреним, а різнобарвним – і сонячно-золотим і десь по дощовому сірим. Бо ви не просто проживаєте, ви – живете!
Невичерпна життєва енергія, легкість у спілкуванні, відкритість, цілеспрямованість та вміння залишатися в центрі подій у будь-якому віці щиро захоплює Ваших друзів і шанувальників.
У цей ювілейний день вам є чим пишатися, що згадати і що розповісти. Ваше життя – це яскравий приклад безмежної відданості улюбленій справі.
Як видатний режисер-документаліст, Ви не просто фіксували історію і події, а вкладали у кожен кадр душу, мудрість і глибоке розуміння того, що відбувалося у минулому чи сучасному часі.
У вашій життєвій скарбниці більш як 50 документальних стрічок, які ви демонстрували не тільки у нас в Україні, а й в багатьох країнах світу.
Ваш талант відзначили багатьма престижними нагородами, найвищою серед яких є державна нагорода України – Національна премія імені Тараса Шевченка.
Біографія вашого життєвого шляху займе не одну сторінку… І серед цих сторінок – знайомство з Волинню, з її історією, що і привело Вас у майбутньому до нас – київських волинян.
А почалося наше знайомство саме з переглядів Ваших документальних стрічок, які ви знімали на Волині. І перш за все, про Олену Левчанівську (“Пані сенаторка”) та Ніла Хасевича («Здобути або не бути»). І особлива вдячність за короткометражний фільм про Волинь, який ви створили у співпраці з нашим «Волинським братством», бо ця стрічка оспівує красу нашого волинського краю та характер волинян.
Вже багато років ви з нами. Ви учасник майже усіх наших заходів і зустрічей. Ми “змусили” Вас і вірші читати, і співати, і сценки жартівливі грати. Ви підтримували нас у благодійних акціях, ви знімали наші цікаві події. Тож по духу ви стали волинянином і по праву є Почесним членом Ради нашого земляцтва.
Нам дуже приємно, що і нині надсилаєте нам вісточки з далекої Туреччини, бо і там ви не сидите без діла, а разом з українською громадою робите хороші і цікаві справи.
Шкода, що зараз ви далеко від нас, а то “пошуміли” б ми на вашому ювілеї… Але нічого не зробиш. Будемо надіятися, що страшні часи для нашої країни пройдуть і ми ще відсвяткуємо все, що не вдалося.
У цей святковий день бажаємо Вам міцного козацького здоров’я, бадьорості духу та невичерпного джерела життєвого оптимізму!
Нехай з Вами поруч і на відстані завжди будуть вірні друзі, люблячі рідні та вдячні глядачі, а кожен новий день приносить радість, світлі емоції та мирне небо над головою!