Олександр Скіпальський
Не міг стриматись від приємних емоцій, побачивши на фото село Вижгів, де на хуторі в далекому 1945 році появився на світ і провів дитячі роки серед житніх ланів і пахучих трав.
Не можу в думках не поклонитися обеліску загиблих воїнів УПА, яких бачив в дитячі роки, коли вони вечеряли і грілися в нашій хатинці. Ця зустріч пройшла в памʼяті все моє життя.
Будучи генералом, разом з однодумцями і талановитим другом Дмитром Себієм звели два обеліска героям. Один на місці їх бою і загибелі і той, що на фото біля колишньої школи.
Вічна їм памʼять!
Дивлюсь на капличку, яку на початку будівництва профінансував через родича Івана Скіпальського з домовленістю, що вона стане українською. Але умова була порушена і нею керують слуги агресора.
“Рабів до раю не пускають” – назва книги мого доброго приятеля Олега Чорногуза.
Памʼятайте це, мої земляки.
Вічна памʼять воїнам, які віддали своє життя за Україну!
Слава тим хто її боронить в теперішні дні.
Дякую автору за знімки, які повернули мою памʼять в минуле!
Слава Україні!