ОСІННЯ ЕЛЕГІЯ

Spread the love

 

ОСІННЯ ЕЛЕГІЯ

Лазур шовкова, золотом гаптована…

Стоять дерева у легкій журбі…

Моє кохання, долею дароване,

За біль і радість дякую тобі!

 

Безсонні ночі, до країв виснажливі,

Полегшення світанки принесуть!

Я зачарована тим, як вибагливо

Дарує осінь всій землі красу

 

І надихає барвами яскравими,

Багатством форми, дивом кольорів,

Бо за буденними своїми справами

Втрачається найбільше з почуттів.

 

Не бачимо його ми за дрібницями,

Вклоняємось богам, але не тим.

Овіяне казками й таємницями,

Кохання, мою душу освяти!

 

І сповни серце, тугою спустошене,

Промінням віри – світлим і палким.

Хай буде першим до вершини сходженням

Той ніжний дотик рідної руки…

 

                     *   *   *

 

МАЛЮЄ ОСІНЬ АКВАРЕЛІ

Малює осінь акварелі –

Легкі, привабливі, ясні –

І барви додає веселі

У звичні і похмурі дні.

 

На цих вибагливих картинах

Різноманітна гама тем –

Пухнасті хмари, небо синє

І листя жовто-золоте.

 

Співа душа. Радіє око.

Теплом насичений пейзаж

Пробуджує чуття високі.

Запрошую на вернісаж!

 

                       *   *   *

 

ОСІННЯ ПАЛІТРА

Яскрава барвиста осіння палітра…

У шатах розкішних дерева стоять…

Кружляють повільно листочки в повітрі,

Від дотику вітру гілки ледь тремтять.

 

Думками у небо мрійливо полину…

У вирій безмежний несуться хмарки…

Стрімливого часу хода невмолима,

Далекої юності подих легкий…

 

Ласкавого сонця проміння грайливе

Розлите на травах щемким почуттям,

І все, що здавалось колись неможливим,

Здійснилось і втілились мрії в життя.

 

                           *   *   *

 

ОСІННІЙ СПІВ

Осінній спів,

Осінній сум

Летять на землю падолистом.

Відлуння слів,

Відгомін дум

День сповнюють печальним змістом.

 

Осінній плач,

Осінній сміх

Кружляють тихо у повітрі.

Настане мла, холодний сніг

Засипле цю рясну палітру.

 

Солодкий сон,

Невтішний яв –

Їх підганяє легко вітер.

Торкаються верхівок крон

І на папері чорних літер.

 

                 *   *   *

 

ОСІНЬ НАС ТІШИТЬ ДОЩАМИ

Осінь нас тішить дощами,

Ніжних думок листопадом…

Душу зігріє віршами

Жовтня солодка примара…

 

Світ раптом став кольоровим:

Жовтим, червоно-багряним,

Під золотистим покровом

Спогад про тебе не в’яне…

 

Дощ стукотить безупину…

Серце бентежить волога…

Мрія моя тополина

Десь заблукала в тривогах…

 

Осінь у душу приходить

Смерком холодним і млосним.

Світом панує негода

Й смутком – непроханим гостем.

 

                     *   *   *

  

ДОЩ КРАПЛИНАМИ ПЕСТИТЬ ЛИСТЯ

Дощ краплинами пестить листя,

Що злетіло на мокрий брук…

Горобинових мрій намисто –

Це ознака прощань, розлук.

 

Сірі хмари… В обличчі неба

Зачаїлась гірка печаль…

На траві, на гілках, деревах –

Сліз осінній холодний жаль.

 

Радість там, де дощу немає,

Де проміння ясних бажань,

Як веселка, на сонці сяє,

І літає, як птах, душа.

 

…Дощ затих… Вгамував стихію.

Вітер втомлено десь заснув…

У повітрі  смак ностальгії

Вже нагадує про весну.

 

                       *   *   *

 

ЗОЛОТА КИЇВСЬКА ОСІНЬ

Дивний день! Пора осіння

Розкошує навкруги…

Ллється сонячне проміння

На дніпровські береги.

 

Схили золотом палають,

Світлом радо виграють,

А хмарки на небокраї

Легко й весело пливуть

 

У краї чужі, незнані…

Що чекає вдалині?

Смуток, радість чи кохання?

Не дізнатися мені.

 

Тихий плескіт вод дніпрових,

Ніжний шепіт вітерця…

Жовтень додає любові

У сполохані серця

 

І яскравих барв – у листя –

Радісний  кружляє рій!

Осінь у моєму місті…

Осінь у душі моїй…

 

                              Вікторія РУТКОВСЬКА

Written by 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *