«Безкорисна суб’єктивність» спонукає використати наступний привід для розвитку українсько-литовських наукових і культурних зв’язків – 530 років магдебургії для міста Луцька. Як на мене, розвиток місцевого самоврядування виявився набагато важливішим для міста, ніж з’їзд монархів чи королівські амбіції великого князя Вітовта.
З’їзд монархів 1429 року давно увійшов до локальної історії через свої гастрономічні принади. На думку Григорія Сковороди « Всяка страва і пиття корисні і добрі є, але знати треба час, місце, міру і особу».
Із «Хроніки європейської Сарматії» (1578) італійця Алессандро Гваньїні (1534–1614) зрозуміло: вибір місця проведення з’їзду не був випадковим. Край достатку і через півтора століття міг не лише прогодувати місцеве населення, але й виробляти надлишки продуктів. І, водночас, постійно захищати свої землі від спустошливих набігів татар, демонструючи стійкість та відвагу волинян.
Минуло три роки після з’їзду і лучани отримали «винагороду» – один з перших королівських привілеїв щодо самоврядних перспектив міста. Цей «жест доброї волі» міг стати одним із наслідків Луцької війни 1431 року – збройного конфлікту між Королівством Польським та Великим князівством Литовським, Руським і Жемантійським (ВКЛ), що тривав упродовж червня – серпня 1431 року. Героїчна оборона Луцького замку лягла в основу драматичної поеми «Присмерк» письменника Олега Потурая («Надстир”я», 1994р.).
Отож, 31 жовтня 1432 р. Владислав-Яґайло дарував городянам право тевтонське. «Оскільки влада Яґайла на Луцьк та його околиці не поширювалась – леґітимність привілею викликала низку сумнівів та суперечностей», зазначали дослідники. У привілеї Яґайла від 1432 року не йшлося про запровадження та функціонування в місті органів міського самоуправління.
Натомість у грамоті Великого князя ВКЛ від 31 липня 1497 року йшлося про дарування лучанам маґдебургії («надаємо їм на вічні часи право тевтонське, що маґдебурзьким зоветься»), створення магістрату, що складався з двох колегій, розмір прибутків війта… У підпорядкування маґістрату переходили мешканці міста та його околиць.
Як на мене, історія місцевого самоврядування у Луцьку – непоганий привід для тематико-експозиційного плану. Адже ідея створення музею міста упродовж сорока років так і не стала капіталом, що міг би приносити відсотки…
Зображення корабля на основному фото – алегорія Європи 15 століття – від зїзду монархів у Луцьку 1429–го до відкриття Америки Колумбом 1492 року із робітні Олександра Дишка
