Ніна Омріяна-Бай
Завжди, коли милуюся трояндами, згадую рядки пісні “Троянди на пероні”: “А троянди, а троянди до людей пелюстками кричать: “Ми – не квіти, ми – кохання! А кохання не можна топтать.”
Пісню створили незабутні поет з Волині Олександр Богачук і композитор, народний артист України Анатолій Горчинський, з яким мала честь співпрацювати.
Першою її виконавицею стала Юлія Пашковська, з якою я також дружила, була у її гостинній київській оселі..
ТРОЯНДИ НА ПЕРОНІ
На пероні, на люднім пероні
Де розлуки і зустрічи плачуть,
Хтось розсипав троянди червоні
І здається ніхто їх не бачить.
А троянди, а троянди
До людей пелюстками кричать –
Ми не квіти, ми кохання,
А кохання не можна топтать.
В моєм серці чи біль, а чи смуток
Не прийшов ти до мене сьогодні.
Хтось дарує комусь поцілунок,
А хтось топче троянди червоні.
А троянди, а троянди
До людей пелюстками кричать –
Ми не квіти, ми кохання,
А кохання не можна топтать.
На пероні, на люднім пероні
Вже не чути далекого стуку.
Хтось розсипав троянди червоні,
А чи зустріч свою, чи розлуку.
А троянди, а троянди
До людей пелюстками кричать –
Ми не квіти, ми кохання,
А кохання не можна топтать.
https://www.youtube.com/watch?v=5A09gMnLhgQ
