“Весняний рай”, Роман Петрук
І знову про карантин… Не жарти більше двох місяців. Такого ще у нас не було. Він перевернув, перемісив, взяв у полон “весняний рай”, змінив плани на літо, вселив у душі тривогу.
Киянам, кому “пощасливилось” працювати чи хто має дачі і автомобілі, легше. Все-таки у русі. Решта у “карантинній клітці”. Ось тут легше тим, хто знайшов вихід у своїй творчості чи вподобаннях.
До чого я це все веду. “Гуляючи”, бо ж часу нині вистачає, соціальними мережами, помітила, хто з її користувачів явно занудьгував, а в кого відкрилось “друге дихання”.
Серед них молода людина, якій я особисто симпатизую, родом з мого рідного Луцька Роман Петрук. Молодий, але вже досвідчений майстер пензля, якого на карантині дійсно “прорвало”.
Знаючи Романа, як самодостатню, цілеспрямовану і талановиту людину та його комунікабельність і жагу до спілкування, розумієш, що його роботи “карантинного періоду” – це результат перебування в обмеженому просторі. Багато картин він презентував у фейсбуці. Вони дуже різні за стилем і тематикою. Але все-таки відчувається, що Роман хоче “на волю”. За враженнями, емоціями, життєвим різнобарв”ям і колоритом…
Я вибрала частину робіт Романа цього періоду на свій смак, з його назвами, коментарями про його роботи і влучною поезією відомих авторів, яку Роман іноді любить присвячувати своїм полотнам.
Варто познайомитись з новими картинами художника Романа Петрука, бо вони того варті, це по-перше. А, по-друге, ми волинські кияни, завжди намагаємось підтримувати наших волинян тут у столиці. А як же по-іншому!
І на останок, вірш, який Роман розмістив на своїй сторінці у ФБ. Мабуть, не дарма…
SEMPER TIRO
Життя коротке, та безмежна штука
І незглибиме творче ремесло;
Що зразу, бачиться тобі було
Лиш оп’яніння, забавка, ошука,
Те в необнятий розмір уросло,
Всю душу, мрії всі твої ввіссало,
Всі сили забира і ще говорить: «Мало!»
І перед плодом власної уяви
Стоїш, мов перед божеством яким,
І сушиш кров свою йому для слави,
І своїх нервів сок, свій мозок перед ним
Кладеш замість кадила й страви,
І чуєш сам себе рабом його й підданим,
Та в серці шепче щось: «Ні, буду твоїм паном».
Не вір сим пошептам! Зрадлива та богиня,
Та Муза! Вабить, надить і манить,
Щоб виссать «я» твоє, зробить з тебе начиння
Своїх забагань, дух твій спорожнить.
Не вір мелодії, що з струн її дзвенить:
«Ти будеш майстром, будеш паном тонів,
І серць володарем, і владником мільйонів».
О, не дури себе ти, молодая ліро!
Коли в душі пісень тісниться рій,
Служи богині непохитно, щиро,
Та панувать над нею і не мрій.
Хай спів твій буде запахуще миро
В пиру життя, та сам ти скромно стій
І знай одно poeta semper tiro.
Іван Франко
Роман Петрук, папір, акварель, 2020
НАСУЩНИЙ:::2020
МРІЯ. ЛЕСЯ УКРАЇНКА:::2020
Не дорікати слово я дала,
І в відповідь на тяжку постанову
Ти дав колючу гілочку тернову,
Без жаху я в вінок її вплела.
Рясніше став колючий мій вінок
Дарма, я знала се! Тоді ще, як приймала
Від тебе зброю, що сріблом сіяла,
Я в серце прийняла безжалісний клинок.
Тепер мені не жаль ні мук, ні крові,
Готова я приймать і рани, і терни
За марні мрії, за святії сни
Пречистого братерства і любові.
2.02.1897
Леся Українка
ІНШИЙ:::Монотипія, авторська техніка, 2020
…З чужини до отчого порога
Голову розмотує дорога.
Та й живу з такою головою
Люди оглядаються за мною.
Ярослав Павуляк
МОЯ БАБУСЯ:::2020
ВІДРОДЖЕННЯ:::2020 ІХТІС:::2020
ДАЛІ БУДЕ:::
Коли прийшла пора і ти дозрів
У муках днів, у боротьбі з собою,
Як образ берегів в імлі, на морі,
В одній хвилині з’явиться тобі
Твоє призначення земне і зміст.
То лиш приходить раз, але назавжди.
Не стерти образу цього тобі,
Ти не втечеш, дивись вперед і знай:
Одно тобі зосталось тільки: жити ним,
І сповнитися ним, воно від Бога.
Як же ж не вчув призначення свого,
Ти ще не жив, і ще не вартий вмерти.
Юрій Липа
ЗА ДЕНЬ ДО…:::2020
МОЛОДА:::2020
Так просто і чудово…
КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР:::2020
РАЇСА НЕДАШКІВСЬКА:::Народна артистка України, 2020
Olesia Avramenko:::2020
Не приховуватиму – мені подобається цей в міру компліментарний образний портрет. Завжди знічуюсь, коли художник каже про намір написати мене. І завжди щиро радію кожному створеному. У мене ніколи не буває до них ані найменших претензій – “схожий-несхожий”, або “я-не я”. Бо в них не лише моє обличчя чи постать, а й образ, побачений саме тією талановитою людиною, яка робить це. Там завжди присутній художник. Ціную час, думки, сум’яття й радість, які йдуть на кожен твір митця. А вже коли на мій портрет, – то вдесятеро ціную і дякую. Дякую, Романе!
Олеся Авраменко
УЖЕ НЕДАЛЕЧКО:::
НЕПІЗНАНА. ГАННА СОБАЧКО-ШОСТАК:::2020
“Як намалювала б квітку точнісінько такою, як вона є, як всі її бачать, то мені б сказали люди у селі: «То ж не твоя квітка, Ганно, а природня, огородня». Тому й вигадувала з голови.”
Ганна Собачко-Шостак
МАКС::: Акварель, 2020
ОЛЯ:::Акварель
МАМА:::Акварель
МАРТА:::Акварель
Alla Rudenchenko:::2020
Жанна Шнуренко
