Важко знайти слова втіхи, коли зупиняється серце …

Кілька днів тому ми вітали Петра Миколайовича з Днем народження. І раптом страшна звістка – раптова смерть. У травні прийшов у цей світ і травень став для нього останнім у житті…

ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ КОВАЛЬ народився 1 травня 1955 року в смт. Заболоття, тепер Ратнівського району Волинської області.

Професор, завідувач кафедри “Архітектурні конструкції” Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, кандидат технічних наук. Дійсний член Академії будівництва України, дійсний член Транспортної акаднемії України, Почесний дорожник України.

Закінчив Львівський політехнічний інститут (1977) та аспірантуру при кафедрі будівельних конструкцій цього ж інституту (1981).

Працював старшим інженером дорожнього управління, завідувачем науково-дослідної лабораторії, доцентом на кафедрі будівельних конструкцій та мостів Національного університету “Львівська політехніка” (1981–2002), директором Державного дорожнього науково-дослідного інституту ім. М. П. Шульгіна (2002–2009).

Основні напрямки наукової роботи – розробка ефективних конструкцій транспортних споруд, технічна діагностика та реконструкція будівель і споруд.

Опублікував більше 200 наукових робіт, 5 монографій і книг, є розробником 34 нормативних документів, мав 22 авторських свідоцтва і патенти на винаходи.

За проектами Коваля П. М.  збудована церква УАПЦ в м. Пустомити Львівської області, реконструйовано виробничі будівлі фірми “Світоч” у м. Львові, корпус Національного університету ім. І. Франка (Львів), окремі приміщення Національного театру ім. Марії Заньковецької (Львів) та ряд інших будівель, збудовано і реконструйовано понад 50 мостів.

Петро Миколайович безмежно любив Україну і свою батьківську землю – Волинь. Тому він був разом з нами – київськими волинянами. Його обрали членом Ради Міжнародного громадського об”єднання “Волинське братство”.

Ми запам”ятаємо його як надзвичайно толерантну, інтелегентну, просту, добру і мудру людину.

Важко знайти слова втіхи, коли зупиняється серце людини, проте світлі спогади про Петра Миколайовича, який залишив по собі добрі справи та чесно прожив своє життя, завжди будуть сильніші, ніж смерть!

Поділяємо біль та горе з його дружиною  – пані Наталею, сином, рідними, близькими та друзями!

Вічна і світла пам’ять!

Міжнародне громадське об”єднання

“Волинське братство”.