На адресу МГО “Волинське братство” надійшов лист з запрошенням на третій районний фестиваль народного мистецтва “Над Королівським Шляхом” від завідуючого музея В’ячеслава Липинського Віталія Кушніра. Цей захід проводився на території музейного комплексу “Затурцівський меморіальний музей В’ячеслава Липинського” 15 травня 2016 року.
Фестиваль приурочений Міжнародному дню музеїв та 25-ій річниці Незалежності України.
За сприяння Голови МГО “Волинське братство” Данило Марковича Курдельчука та Виконавчого директор Світлани Петрівни Соколової була відряджена делегація кращих з кращих у складі Галини Бідношей, Ганни Ярмолюк та Вікторії Рутковської для участі у фестивалі.
Нашим делегаткам вдалося гідно представити київських волинян та насичити новими фарбами програму заходу.
Звіт Вікторії Рутковської про поїздку у віршах:
Туди, де плине тиха Турія,
Ми їдемо в машині з Юрієм.
Затурці вже на нас чекають
І сірі хмари розганяють.
Ми – невгамовні волинянки,
Чарівні запальні панянки,
Палкі, завзяті мандрівниці,
На свято їдем зі столиці
Хай буде сонечко на небі
– В усій красі ж нам бути треба!
Вдягнемо ми волинські строї
– Бо врода – наша влучна зброя!
На захід їдемо мистецький,
Пісні повстанські і стрілецькі
Навіюють думки печальні
– Вони і досі актуальні.
Терпіти голод ми не в змозі,
Тож зупиняємось в дорозі,
Ковбаска, огірочки, сало,
Нам сил й натхнення додавали.
Спочатку їдемо у Вишнів
– Про нього згадки наші ніжні,
Там Галочки живе матуся,
Моторна тітонька Маруся.
За вікнами – поля, долини:
Пейзажі, наче на картині.
У серці – щем і насолода,
Яка чудова в нас природа!
Усе цвіте, усе буяє,
Душа радіє і співає.
Весна у повному розвої
У мандри кличе за собою.
Вже день надвечір похилився,
На землю знову дощ пролився…
Ось траса, нам давно знайома…
Нарешті ми у Галі вдома.
Матуся тепло зустрічає.
– Як ви доїхали? – питає.
І нашим теплим дружнім колом
Вечерять сіли ми до столу.
Поїли добре, відпочили,
Гарненько горло промочили.
Хоча уже година пізна,
Ніяк не обійтись без пісні!
В дуеті Ганна і Марія
Співали про дівочі мрії,
Про радість, горе і кохання,
Про нездійсненні сподівання.
Тут Галя диктофон ввімкнула,
Пісень цих ще вона не чула.
Скарби чудові, незрівнянні
– Для фонду гурту «Волиняни».
Ну, годі, час лягати спати,
Бо завтра рано нам вставати,
Затурці ще у нас по плану
І виступ тріо «Волиняни».
Вже ранок… Треба прокидатись,
До фестивалю готуватись.
В садибу, де творив Ліпинський,
Рушаєм «Шляхом королівським».
Овадне ми не оминули,
До наших друзів зазирнули:
Зустрілися з Махонюками
– З сестричками і їх батьками.
В Затурцях щиро нас вітають,
Весела музика лунає,
Святково прибрана садиба,
На виданні дівчина ніби.
Нас зустрічав Кушнір Віталій,
– Приїхали з такої далі,
Щоб виступить на фестивалі!
Ми з нетерпінням вас чекали!
З легким душевним хвилюванням
Ідуть на сцену «Волиняни»,
І ллється пісня героїчна
Про нашу мрію споконвічну.
В очах – сльозиться, щем у грудях,
Затамували подих люди,
І згодом – оплески бурхливі!
Нам це вдалося! Ми – щасливі!
Тримайтеся, затурцівчани!
У мікрофона – наша Ганна
Її чудовий сильний голос,
Немов у полі, стиглий колос.
Чоловіків причарувала,
«Біс!», «Браво!», «Біс!» – вони кричали.
Не віддадуть вам нашу Аню
Її прихильники – кияни!
Нам потім грамоти вручали,
А ми книжки подарували.
Сердечно вдячні за гостину
Усій затурцівській родині!
Врочисто фестиваль закрили
І на фуршет нас запросили.
За дружбу, мир лунали тости,
«Волинь моя» співали гості.
Ще панським парком ми гуляли
– Про нього спогадів немало.
Відомі люди тут ходили,
Вони історію творили.
Ну, все. Тепер наш курс – додому!
Емоцій – море, в тілі – втома,
За вражень, почуттів багатство
Респект тобі, «Волинське братство»!
З Волинню розлучатись важко:
Везем з собою ми ромашки,
Привіт прощальний, незабутній,
Надію на приїзд майбутній.
– Що нам дають такі гастролі? –
– Це зустрічі, події, долі,
Бурхливий сплеск адреналіну!
– Сказала Бідношей Галина.
Ось Ярмолюк нам каже Ганна,
Співачка на Волині знана:
– Талант свій людям дарувати
– Для цього треба виступати!
Вікторія: – Краса природи
Дарує серцю насолоду.
Мету поїздки дуже стисло
Нам коментує Юрій Кислий:
– Кілометраж наш – тищу двісті,
Лишив я ради чого місто?
Зустріти Мавку загадкову,
Що десь живе у снах казкових…
Життя навколо нас вирує,
Приємні враження дарує.
У тому щастя полягає,
– Хто вірних, добрих друзів має!
З любов’ю до рідної Волині,
Вікторія Рутковська 17 травня 2016 року
