Spread the love
А сотню вже зустріли небеса…
Летіти легко, хоч Майдан ридав…
І з кров'ю переміщена сльоза…
А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог, побачивши загін —
Спереду – сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубий,
І вчитель літній – сивий-сивий…
І рани їхні вже не їм болять …
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна Сотня в вирій полетіла…
Л. Максимлюк
