Листопад – місяць опалого листя, тому ще мав зворотну назву – падолист. Останній місяць осені, який дуже часто підпадає під владу зими, також іменували «напівзимником».
Наймолодший син Матері-Осені, якому вона доручає зустріти Бабу-Зиму та її сивобородих синів. Тому він більше прихильний до свого двоюрідного брата Грудня, аніж до рідного – Жовтня, і дозволяє Бабі-Зимі сніжити на полях і лісах. В цей же час Мати-Осінь, щоб прискорити прихід зими, вкорочує листопадові дні. Природа останнього місяця осені у стурбованій задумливості. То згадає про минуле літо, і тоді сонечко прогляне з-за хмар. А то подумає про близьку зиму, і небо відразу закошлатиться важкими темними хмарами, а по землі вперіщать холодні байдужі дощі.
… Його європейська – «новембр», що походить від латинського слова «дев'ять», бо в дореформеному календарі він був дев'ятим місяцем року. На українському Поліссі довгий час зберігалася ще одна назва листопада — «братчини». Для сучасників слово це майже незнане. Хоч раніше воно віддзеркалювало глибокий зміст. Саме так називали гуртівні обрядодійства, що їх влаштовували в кінці осені. З початком листопада для хліборобів наставала пора відносного перепочинку. Зібрано врожай, зроблено припаси для тварин, спочиває примерзла нива, а отже, можна зібратися в гурт, повеселитися, поспівати. Під цю пору вже справляли весілля, юнаки й дівчата сходилися на вечорниці та досвітки, влаштовуючи всілякі забави.
..Листопад, падолист, напівзимник. Це місяць, для якого в знадобі і віз, і сани. Тільки ось для коней це чи не найтяжча пора року. З цього приводу Я. Головацький писав: «У листопаді, кажуть, коні найслабші, а як кобилі лист на голову паде або як вона на груді спіткнеться, то жереб'я скине. Тим і кажуть: на Симеона-Юди боїться кінь груди». З цим днем, який припадає на передостаннє число місяця, і пов'язують прихід зими, бо листопад — вересню онук, жовтню син, а зимі рідний брат!
У народі кажуть:
В листопаді світанок з сутінками в полудень зустрічаються.
Листопадовий день, що заячий хвіст.
Листопад не лютий, проте спитає, чи одягнутий та взутий.
В листопаді голо в саді.
В листопаді зима з осінню бореться.
У листопаді сонця, як у старої баби чепуріння.
Листопад і колесо, і полоз любить.
Коли в листопаді небо заплаче, то слідом за дощем і зима прийде.
Листопад заспів зими і сутінок року.
Народні прикмети:
Хоч скільки б випало снігу в листопаді, але відлиги його зженуть.
Пізньої осені вітри зі сходу — весна буде холодна.
Якщо восени рано нанесе снігу, а над ним хмара — хорошої погоди не чекай.
Хмари висять низько — чекай вітру і снігу.
Якщо свійська птиця ховає голову під крило — буде холодно.
Коти на піч лізуть грітися, знай: ніч буде з приморозками.
Потріскалася кора на ясенах — буде холодна весна.
Якщо осінь багата на гриби — зима буде тепла.
Якщо листя з дерев нечисто опаде — буде сувора зима.
Калина вже достигла, а листя на ній ще зелене — тепла осінь. Буває і навпаки: листя опаде, а плоди аж до морозів тверді.
Ранній сніг на ранню весну.
Якщо в листопаді появляються комахи — зима буде теплою.
Качки або гуси все частіше почали перелітати з місця на місце — на холодну зиму.
Якщо кури ходять дотемна — наступного дня буде негода.
Пізній листопад — до суворої і затяжної зими.
Яка погода в листопаді, така і в квітні.
Деякі прикмети погоди тісно пов'язані з певними датами:
4 листопада — свято Казанської ікони Пресвятої Богородиці. Вважалося, що з цієї пори починаються заморозки: “До Казанської — не зима, з Казанської — не осінь”. Для незаміжніх дівчат — останній шанс вийти заміж цього року.
8 листопада — Дмитрів день, з якого починається поминальний тиждень: “Живих батьків вітай, померлих — поминай!”.
Кажуть: “Якщо Дмитро без снігу, то і Великдень буде теплим”; “Якщо Дмитро зі снігом, то і Коляда буде засніжена, а весна пізня”.
10 листопада — день великомучениці Параски або “святої П'ятниці”. Вважається, що в цей день не можна користуватися голками — шити, вишивати, майструвати і т. п., бо все це ранить тіло святої.
14 листопада — Кузьминки в честь чудотворців Кузьми і Дем'яна (цілителів древності Косьми і Даміана з Малої Азії ІІІ ст. н. е.). З часом їх почали вважати ще й покровителями домашнього затишку і сімейного благополуччя
21 листопада — день Михаїла Архістратига, який вважається покровителем міста Києва і символізує собою перемогу добра над злом.
В селах відзначали просто “Михайлів день”, коли бажано було задобрювати свого Домовика, залишаючи йому на ніч чашку з пивом, щоб “… спати не лягав, худобу не лякав, житло оберігав, нечисть відганяв…”.
Вважалося: “Якщо на Михайла ніч ясна, то зима буде сніжна і красна”.
27 листопада — Пилипівка або день завершення весільних свят і підготовки до Різдвяного посту, який починається наступного дня, що зветься днем Гурія (28 листопада).
Прикмети свідчать: “Якщо Пилип в сніговому кожусі — травень буде в дощовій завірюсі; Пилип у гарній папасі (іній на деревах) — овес в коморі у запасі”; “Пилип плаче — пшениця вгору скаче”; “Пилип лисий (дерева без інею) — врожаю не мисли”. Найвишуканішою стравою цього дня вважаються вареники з капустою.
