Світлій пам’яті
Ярослава Чисюка
Світлій пам’яті Ярослава Чисюка
Я почула болісну звістку,
Про те, що тебе вже немає.
І чому, і чому не простилась?!
В мене серце питає.
Адже жив ти зовсім поруч,
Адже жив у сусіднім дворі.
І чому ніяка пташина,
Не сказала про болі твої.
Хоч би свічечку я запалила,
Щоби світлим був твій шлях.
Хоч тихенько би я помолилась,
За спасіння душі в небесах.
Я почула болісну звістку,
Що з буття, ти пішов в небуття.
Але вірю, я щиро вірю,
Що повернешся ти до життя.
28.10.11.
Погожого серпневого дня 2011 року, обірвався земний політ Чисюк Ярослава Трихоновича , льотчика-випробувача у відставці.
Великий життєлюб, трудівник, був залюблений у світ, рідну землю, природу, спорт. Ярослав Трихонович плекав, захищав, надзвичайно любив доньку, сина, сім’ю, родину, для них він був всім. На Святе Воскресіння, — з сім’єю до Храму, Новий рік в сімейному колі, біля пишної піхти, що сягала до стелі.
Багато зробив для згуртування земляків, доповнив скриню земляцтва власними добрими справами . Був вірним, надійним другом, щирим, мудрим порадником, з добрими, вдумливими очима, сонцесяйною душею.
Шановний, дорогий земляче, Ярославе Трихоновичу!
Світла пам’ять про тебе, має власний куточок у наших серцях, твої справи, — у пам’яті Землі.
Надія Шепель
