Spread the love
Світлій пам’яті
Галини Скопіченко
Світлій пам’яті Галини Скопіченко
*** Весна, весна смутна,
Пішла, пішла вона.
Землячка, на той світ,
Біль і смуток услід.
Важкість на серці,
Гирі до ніг.
Рідко ми бачимось,
Чуємось, гріх.
29.04.10.
Скопіченко Галина Григорівна (1932- 2010)
Галино Григорівно, шанована наша землячко. Дорога моя людино. Написавши вірш, відчула потребу поділитися своїми думками, враженнями, та на жаль… .
27 листопада 1932 року народилася Галинка, дівчатко з волошковими допитливими оченятами, золотаво-пшеничним волоссячком, яке весело і жартівливо куйовдилося над не по-дитячому високим чолом. Народжена в мальовничому, затишному містечку Любомлі, з яким тісно пов'язана уся історія її родини, зокрема, славних родичів: тітки Наталії Ужвій та двоюрідного брата – Ростислава Братуня.
Саме на Волині пройшло дитинство Галини Григорівни. З надзвичайною теплотою вона згадувала розлогі волинські степи, хутір, діда Михайла. Потім був переїзд батьків до Львова. Там вона отримала середню освіту, там навчалась у Львівському політехнічному інституті і отримала фах інженера будівельника.
До Києва Галина Григорівна поїхала за подальшою освітою – навчанням в аспірантурі. Але життя склалось так, що саме на державній службі, а не науковій ниві вона знайшла своє покликання. В ті далекі радянські часи, жінка на керівній посаді у Держплані УРСР та ще й у підрозділі, пов’язанім з будівництвом, була радше винятком. Галина Григорівна швидко завоювала авторитет серед колег. І сьогодні про неї згадують, як про професіонала з високою планкою моральності, світлу та добру людину.
Галина Григорівна Скопіченко залишила помітний слід у роботі Волинського земляцтва. Їй були притаманні життєва мудрість, зваженість, дипломатичність у стосунках з колегами, органічне поєднання жіночності з рішучим, впевненим, лідерським підходом до вирішення проблем. А головне, — щира любов до України і до своєї малої батьківщини – Волині.
Надія Шепель
