Cоболєва Юлія Степанівна народилась 15 квітня 1965 року у с. Хворостів, Любомльського району. Дівоче прізвище – Вовк. Закінчила Луцьке кулінарне училище. Після закінчення працювала кухарем, потім санітаркою у Любомлі. Одружились з Володимиром Григоровичем у 1985 році. У Вишневі сім’я Соболєвих поселилась в кінці 80-х. У Юлії двоє дітей: син Володимир – 26 років і донька Настя – 25 років. Син одружений. Тепер бабусю Юлю і дідуся Володю радує трирічний онучок Костик.
Звичайні біографічні відомості про звичайну українську жінку. Все так, якби 12 років тому Юлію Степанівну не здолала невиліковна хвороба – розсіяний склероз. Відтоді звичайне життя змінилось і лікарня стала для неї другою домівкою. Держава нічим не допомагає, тому дорогі ліки вимушена купувати за свої кошти. Дякуючи підтримці родини, Юлія кожен день бореться з хворобою. І не просто бореться, а намагається жити повноцінним і цікавим життям.
Коли я домовлялась про зустріч, думала побачу сумну, змарнілу, замучену хворобою жінку. Але мене зустріла миловидна, симпатична, з приємною усмішкою на вустах і добрими очима, русявка. І сам будинок, невеликий, але теплий і затишний як і господиня.
Отже, щоб відволіктися від думок про хворобу, Юлія знайшла собі заняття до душі. Це вишивання! Вишивання по 5-7 годин в день.
Спочатку вишивала хрестиком. Але шість років тому, лежачи у лікарні, познайомилась та освоїла техніку вишивання – занизування. З того часу її шедеври створюються «низинкою». Схеми замовляє через пошту. Але працює завжди творчо, вносить у малюнки своє, візерунки з хрестиком переробляє на «низинку». На свій художній смак експериментує з композиціями і кольорами. Під час вишивання однієї роботи, подумки вже складаються візерунки 3-4 інших.
Перевагу надає волинським узорам, які дякуючи майстерності Юлії, набувають неповторного вигляду. У доробку вишивальниці яскраві, оригінальні, світлі роботи: рушники, картини, ясіки, серветки, скатертини, доріжки… Багато робіт виконано на релігійну тематику. У Вишнівській Церкві є, принаймні, п’ять її робіт. Свої роботи подарувала одній із Церков у Вінниці, де веде службу її сусід-батюшка, а також Церкві у рідному Хворостові.
Юлія з вдячністю дарує свої витвори медичному персоналу. І, природньо, що її роботи прикрашають інтер’єр районної лікарні, де вона проводить так багато часу. Вони спонукають до швидкого видужування хворих і нагадують про талановиту, добру, життєрадісну людину.
Зараз Юля вишиває чотири весільні рушники. А ще планує вишити рушники і ікони у Церкву, яка знаходиться на території районної лікарні.
У планах – освоїти техніку вишивання бісером.
Я її запитала, чи не шкода розлучатись зі своїми витворами, на які витрачається час і віддається частинка своєї душі. Вона сказала, що розстається без жалю і їй приємно, що її роботи подобаються людям і приносять радість.
Через хворобу Юлія ніде не буває: тільки лікарня і хата. Її розвагами є онучок, коли приїжджає в гості, і телевізор. Вона любить колишні, пригодницькі, пізнавальні фільми, передачі про тварин і ін. Інколи читає книжки. А з яким смаком і майстерністю розміщені роботи у будинку!
Коли ви розглянете фото з її роботами, то так само як і я відчуєте тепло і ласку рук волинської майстрині Юлії Степанівни Соболєвої.
Юліє! Хай Ваш зір не потьмяніє, не заболять ручки, не покинуть мрії і фантазії… Здоров’я Вам!
Галина Бідношей (Селегейна)
с. Вишнів – м. Київ
2013 рік
