Отже, 19 червня 2026 року Президент Польщі Кароль Навроцький все-таки ухвалив та офіційно оголосив рішення про позбавлення Володимира Зеленського ордена Білого Орла, який той отримав у 2023 році від Анджея Дуди.
Причиною стало присвоєння на початку червня 2026 року Володимиром Зеленським почесного найменування «Імені Героїв УПА» елітному підрозділу ЗСУ.
Для польського суспільства постать УПА є вкрай чутливою через трагічні події Другої світової війни. Президент Польщі Кароль Навроцький назвав це рішення перетином «больового порогу».
Але українська сторона твердо стоїть на позціях, що її право самостійно визначати, хто наші герої і кого ми будемо пам’ятати та шанувати. І ніхто – ні на сході, ні на заході – не має права диктувати свої правила. Тим більше, що в українсько-польських історично не простих відносинах і трагедіях є не тільки українська сторона, а й польська. Про що поляки воліють не говорити.
Президент України Володимир Зеленський не став публічно дискутувати, а просто надіслав свій орден Навроцькому поштою.
Усі чотири українські президенти, які також були нагороджені найвищою державною відзнакою Польщі – Орденом Білого Орла, повернули його або відмовилися від нагороди на знак солідарності. Цей масовий крок став відповіддю на рішення новообраного польського президента Кароля Навроцького.
Леонід Кучма (нагороджений у 1997 році) – став першим, хто заявив про відмову, зазначивши, що жодна країна не має права диктувати Україні її історію.
Віктор Ющенко (нагороджений у 2005 році) – наголосив, що скасування ордена є неповагою до всього українського народу, який зараз виборює свободу.
Петро Порошенко (нагороджений у 2014 році) – останнім оголосив про відмову, назвавши дії польського візаві помилкою, яка грає на руку Кремлю.
На тлі скандалу про повернення своїх високих відзнак – Орденів «За заслуги перед Польщею» – оголосили ключові українські високопосадовці та дипломати:
Андрій Сибіга (міністр закордонних справ) – повертає Командорський хрест із зіркою.
Кирило Буданов (керівник Офісу президента) – відмовився від Золотого офіцерського хреста.
Василь Боднар (посол України в Польщі) – повертає Кавалерський хрест.
Володимир Гройсман (колишній прем’єр-міністр України – відмовився від Лицарського хреста Ордена Заслуг Республіки Польща.
Є рішення, які виглядають як політичний жест. Але насправді вони говорять значно більше. Ця історія перестала бути лише про нагороди.
Вона стала про гідність, про пам’ять. Про межу, яку держава має право провести, коли її історію намагаються оцінювати мовою політичного тиску.
Україна не відмовляється від дружби з Польщею. Україна не заперечує складної історії. Україна не тікає від болючих тем. Але Україна не може дозволити, щоб її національну пам’ять перетворювали на інструмент приниження.
Повага між союзниками не будується на ультиматумах, вона будується на чесності. На розумінні того, що історія не може бути зброєю проти тих, хто сьогодні воює за свободу всієї Європи.
Так, між Україною і Польщею є болючі сторінки. Але саме зараз, коли поруч стоїть спільний ворог, будь-яка тріщина між Києвом і Варшавою стає подарунком для Москви, щоб суперечки через минуле перестали разом захищати майбутнє.
Польща була і залишається важливим сусідом, партнером і союзником України. Українці цінують дружбу, але не ціною власної гідності. Вони пам’ятають минуле, але не дозволять використовувати його проти майбутнього, бо українська гідність не має терміну давності.
І українці завжди будуть вдячні народу Польщі за ту величезну допомогу, яку надали і надають поляки у важкий і трагічний для України час.
