Юрій Тітов
Холоди…
І немає відлиг.
Холоди від порогів сусідніх.
Добігає тривожний цей рік,
Та буремно на просторах рідних.
Знов надходять “дарунки братів”,
Від яких ми по горло вже ситі,
І напруження нервів-дротів,
Обриваючи шарпає вітер.
Холоди…
Ця безжальна війна.
Все частіше за пострілом – постріл.
Кожна днина пекельно страшна,
Розпанахана лезами гостро.
І уламки розтерзаних хат,
І гріховні шляхи проти Бога
Нам приносить “розщедрений брат”,
Не сховавши обличчя лихого.
Холоди.
Холоднеча така,
Що серця в німоті заклякають.
Лиш надія жагучо-палка
З наших вуст й дотепер не зникає.
Тож тримаймось у кожнім бою,
На фронтах не втрачаймо терпіння,
Щоб пролить на країну свою
Перемоги жадане проміння!
13 листопада 2014 р.
