“ОСТРІВ СЛІЗ”. Незнятий фільм Івана Миколайчука

Spread the love

alt

Сьогодні зателефонувала мені Ольга Василівна Рутковська… В цей застиглий час, коли коронована біда здебільшого тримає всіх по своїх хатах (дім, вулиця,”Сільпо”,аптека… майже як у класика), навіть мобільний прорив до тебе когось із волиняків-братчиків чи сестринок – це як озоновий ковток з Лісової пісні (санаторій на Шацьких озерах, де ми були на пісенному фестивалі минулого року).

Пані Ольга між іншим нагадала, що 3 серпня 1987 року,тобто 33 роки тому не стало Івана Миколайчука.

На Волині він вперше і восстаннє з”явився два роки перед тим, коли з французськими кіношниками шукав по селах натуру для майбутньої стрічки.. Про це писала в своєму спомині донька Ольги Василівни – Вікторія, журналістка, співачка, поетеса…На жаль, в березні цього року дзиґа-златовласка, постійна учасниця і співавтор усіх наших концертів і фестивалів Вікторія Рутковська відійшла в кращі світи… А жорсткий карантин не дозволив нікому з нас провести подругу в останню путь.

Та, слава Богу, залишились численні відеозаписи Віки. А, головне, залишились вірші, один з яких, присвячений памяті Івана Миколайчука, знов нагадає нам про її талант.

Пам’яті Івана Миколайчука

Плачуть журливі дощі безнастанно…

Вітер студений пронизує душу…
Де ти, Іване? Де ти, Іване,
Мій незнайомий задумливий друже?

Очі глибокі… Це – погляд Тараса.
В тілі твоєму сторіччя з’єднались.
Неба посланець. Співець Позачасу –
Світу земного тобі було мало!

Взяти хотів від життя все й відразу:
Грав і кохав ти, неначе востаннє!
Йшов проти течій і сірої маси.
Де ти, Іване? Де ти, Іване?

Боги природи! Куди ж ви поділись?
Владні, могутні, невже всі поснули?
Птаха із клітки чому не звільнили?
Голос тужливий чому не почули?

Як ми любили тебе! Як любили!
Ти оживив тіні предків забутих.
Слова і духу піднесена сила
В радості тішила, гріла у скруті.

Якось раптово ми о-си-ро-ті-ли…
Може, у небі тобі поталанить?
Ти загубив на Землі свої крила,
Ти залишився ЖИВИМ на екрані!
 

Вікторія Рутковська

alt

Ткачук Михайло,

режисер-кінодокументаліст, лауреат  Шевченківської премії,

почесний член Ради МГО “Волинське братство”

03.08.2020

*     *     *

Іван Миколайчук на Волині

збирав матеріал до фільму про долю емігрантки

Укранський кінорежисер Іван Миколайчук із французькою колегою Еліані Сабате мали намір зняти фільм про українську еміграцію у США «Острів сліз», матеріал для сценарію якого вони збирали на Волині.

Про це повідомляє на своїй сторінці (https://pershyi.com).

Зазначається, що працювали вони на Волині у 1985 році. Саме тоді була зроблена ця світлина. На ній – Іван Миколайчук, французька режисерка Еліані Сабате та актор Яхія Хараши (чоловік Еліані) під час роботи над сценарієм «Острів сліз».

alt

Фільм так і не зняли, бо через два роки Миколайчука не стало.

Сценарій мав ґрунтуватися на реальній трагічній історії української емігрантки Катерини Ясенчук в Америці з 1915 року, коли вона іммігрувала до США, до 70-х років. Його написання ініціювала телеведуча, акторка і режисерка французького телебачення Еліані Сабате. Почувши у новинах надзвичайну історію української емігрантки, вона так перейнялася нею, що вирушила в 1985-му до України шукати родичів Катерини, писати сценарій та готуватися до зйомок.

В Україні Сабате звернулася по допомогу до Івана Миколайчука.

Іван Миколайчук під враженням розповіді Еліані узявся за сценарій, організацію поїздок по тих місцях на Волині, де мешкала героїня, пошуки її родичів та знайомих.

Однак, усе було безрезультатно, адже чиновники чинили супротив реалізації проекту, а співробітники КДБ невідступно супроводжували Миколайчука та французьку гостю упродовж поїздок.

У тій подорожі 1985 року на Волинь Еліані Сабате так і не пощастило побачити самобутнє українське село. Іван Миколайчук дуже переживав через це, а вона, за спогадами свідків тих подій, заспокоювала його: «Не переймайся. Я тобі під Парижем збудую українське село».

Близькі Миколайчука стверджують, що було написано два сценарії Сабате і Миколайчука. Причому Сабате як режисерка майбутнього фільму кращим вихнала сценарій свого українського колеги. Фільм мав бути двосерійним: перша чорно-біла серія мала розповісти про життя українки в Америці, в друга, кольорова, – це розповідь героїні про Україну.

«Про обставини роботи над сценарієм та підготовкою до зйомок цього фільму ми дізналися з книжки «Острів сліз», до якої увійшли непоставлений сценарій Івана Миколайчука і Еліані Сабате «Острів сліз», ілюстрації до нього та супровідні статті та фото. Найбільше деталей про співпрацю Івана Миколайчука з Е.Сабаті міститься у статті Ніни Романюк «Три ночі з Іваном Миколайчуком». Радимо до прочитання всім зацікавленим», –ідеться у повідомленні.

Довідково

Іван Васильович Миколайчук –  український кіноактор, кінорежисер, сценарист, лауреат Шевченківської премії 1988 року (посмертно).

Народився 15 червня 1941 року у селі Чортория Кіцманського району Чернівецької області.

Виконав 34 ролі в кіно, створив 9 сценаріїв, дві режисерські роботи.

В УРСР носив тавро «неблагонадійного».

Помер 3 серпня 1987 року, похований на Байковому кладовищі у Києві.

Джерело: Перший Канал Соціальних Новин

Written by 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *