МЕЛОДІЯ ШТРИХА
“Шановні друзі, знайомі і незнайомі! Звертаюся до всіх тих, хто шанує мистецтво, кого цікавить графіка. Також запрошую ознайомитися, оцінити мої роботи, які створені з уявлення і зафіксовані у пам’яті (коли була можливість виїхати інвалідним візком на вулицю та помилуватися краєвидами волинського краю) відвідати виставку “Мелодія штриха”. Ви відчуєте мелодію пейзажів, яку дарує нам природа і, яку я передаю штрихом… Вчіться бачити, цінуйте красу природи!”
Ось так, уже втретє у Києві, запрошувала Валентина Протопоп відвідати виставку з її роботами.
7 листопада 2019 рокуЦентральна бібліотека ім. Т.Г.Шевченка для дітей м. Києваа у партнерстві з Міжнародним громадським об”днанням “Волинське братство” провели презентацію виставки графічних робіт Валентини Ростиславівни Протопоп “Мелодія штриха”.
Відкрила виставку завідувач відділом обслуговування Бібліотеки Наталія Виноградова. Пані Наталя привітала всіх присутніх з цією подією. Наголосила, що дана виставка ініційована МГО «Волинське Братство» і що саме слово «братство» дуже ємко передає суть обєднання. Адже важливо говорити про любов до свого краю, про збереження і плекання звичаїв, традицій, про виховання молоді та передачу свого досвіду, але ще важливіше це людська підтримка і турбота, в яких би куточках України і світу ми не знаходились. Саме про таку підтримку і відбулася наша зустріч.
Галина Бідношей, член Ради МГО «Волинське Братство», розповіли про об”єднання волинян у столиці та його діяльність, історію знайомства з Валентиною Протопоп і озвучила автобіографічну інформацію про художницю. Адже саме Галина Костянтинівна відвідала її у далекому волинському селі Древині, перейнялась її долею і стала “провідницею” її творчості в Києві та за його межами, ініціатором вже третьої виставки та інших справ для допомоги Валентині.
Михайло Ткачук – режисер-документаліст, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка – продемонстрував свої документальні фільми про Міжнародне громадське об”єднання “Волинське братство”.
Учасники гурту «Волиняни» у складі Ганни Ярмолюк, Галини Бідношей та Зої Сиротюк, який діє при МГО, порадували мелодійними піснями про осінь, про хороших гостей, про Україну.
Перший заступник голови Ради МГО «Волинське Братство» Жанна Шнуренко заочно привітала Валентину Протопоп з відкриттям чергової виставки її робіт у столиці, подякувала господарям бібліотеки за надання приміщення, організацію виставки, гостинність та доброзичливість.
Інформаційну підтримку у висвітленні вистаки надав фоторепортер, журналіст, голова МГО “Соловецьке братство” Георгій Лук”янчук.
Спілкування проходило в щирій, теплій, невимушеній обстановці.
* * *
То хто ж вона Валентина Протопоп?
Який тернистий шлях пройшла до успіху та визнання?
«Жанри, в яких працює пані Валентина пейзаж і натюрморт, техніка малюнок пером і тушшю, точніше чорною гелевою ручкою на папері. Композиційний задум майже завжди зреалізовано дуже просто пейзажні замальовки української природи, листочки, квіти або квіткові композиції, зокрема з маком на свято Маковея, або дідух з кутею на Різдво. Тим не менше у кожній роботі є приховані цікавинки. Наприклад, автор цих рядків помітив, що у кожному пейзажі є птахи, як не на передньому плані, то точно десь удалині на гілках або в небі. Є цікавинки і в натюрмортах, приходьте й переконайтеся». Такі враження залишили відвідувачі Бібліотеки після перегляду робіт художниці.
«Ваші твори зачаровують, дивують, надихають, вони випромінюють світло, красу, тепло душі. Любовю до рідної землі, до рідної Волині пронизані всі роботи. Мальовничі куточки рідного краю неначе оживають на Ваших полотнах. Дякуємо за казку, яку Ви нам даруєте. Ми захоплюємося Вашою мужністю, витримкою, енергією, добрим серцем, оптимізмом, світлом, яке Ви випромінюєте. Господь наділив Вас надзвичайною силою духу, незламною вірою, щирістю і любовю до життя, людей. Своїм особистим прикладом Ви вчите нас не боятись труднощів, достойно їх перемагати, цінувати і любити життя у всіх його проявах. Бажаємо Вам втілення у життя всіх задумів і планів, нових виставок, і щоб завжди з Вами поруч були люблячі рідні, вірні, надійні, перевірені часом, друзі. Адже тепло і підтримка друзів надихають, дарують сили і бажання жити і творити! Нехай шана і пошана від людей наповнюють Ваше серце радістю і натхненням!» З любовю і прихильністю, Вікторія Рутковська і жінки клубу «Волинянка.
Валентина Ростиславівна Протопоп народилася 4 січня 1959 року у селі Древині Іваничівського району Волинської області. Здобула заочно середню освіту, пізніше закінчила, також заочно, Московський народний університет образотворчого мистецтва.
Останній свій крок у житті Валентина зробила у 13 років, хоча за шкільною партою так і не сиділа. Школа в рідних Древинях була за два кілометри від дому, і Валі було важко так далеко ходити.
Коли однолітки ішли в школу, Валентина сідала малювати. Першим малюнком була снігова баба. Допомагала їй мама. У кінці Ганна Олексіївна взяла і домалювала до сніговика горобчика.
Напевне, це й стало поштовхом. Оця незвична снігова баба з горобчиком. Я побачила, що можна і звичайного сніговика подати якось незвично. Оце відчуття творити мені передалось від мами. Яка, коли жила, була для мене усім і ногами, і руками, і серцем
А якось одного дня я відкрила вашу газету Радянська Волинь і закохалася в графіку Леоніда Неймарка, захоплено каже Валентина Ростиславівна. Сідала і копіювала його малюнки. По десять, двадцять разів. Копіюючи Неймарка, Валентина й сама почала творити. Багато чого підказав учитель малювання із села Мовники Панас Зіновійович Ярощук. А потім сусідка познайомила Валентину з директором ВолодимирВолинської художньої школи Адамом Михаликом. Той спочатку дав дівчині книжки, по яких вона вивчала найелементарніші ази малювання. А потім, побачивши у дівчини малярський хист, порекомендував вступити на факультет образотворчого мистецтва Московського університету мистецтв.
Пані Валентина вибрала саме графіку для самовираження, бо філігранний штрих, виконаний гелевою ручкою чорного кольору дає змогу тонкими, мереживними лініями линути у світ фантазії, відтворювати красу природи до найменших дрібниць.
Коли Валентину слухалась ще й ліва рука, вона випалювала на дереві портрети і пейзажі, а також чудово вишивала. Але для Валентини особливо дорогі ті рушники, що вона вишивала дівчатам, які виходили заміж. На щастя, на долю
Якось дівчата принесли з бібліотеки газету Сільські вісті. Валя прочитала цю газету, вклала свої малюнки і написала їм: Чи не могли ви хоча б деколи надрукувати мої малюнки. Який би не був маленький гонорар, але для мене це була б змога вижити . Сільські вісті одразу перерахували пані Валентині 200 гривень на той час це була пенсія, яку вона отримувала за півроку. Потім три роки газета ще й оплачувала їй лікування в столиці.
Неодноразово її вишивані рушники, серветки, графічні малюнки були представлені на різних виставках.
Валентина Протопоп член обласної творчої лабораторії для обдарованих інвалідів (м. Луцьк). Нагороджена багатьма дипломами, грамотами, відзнаками. У 2012 році стала переможцем акції «Самородки із народу», ініційованої газетою «Волинь – нова». У 2003 році отримала відзнаку Іваничівської районної адміністрації «Лудина року району». Протягом багатьох років її графіка друкувалась на сторінках газет «Сільські вісті», «Волинь», районної газети «Колос». У 2012 році вийшов з друку альбом графіки «Поезія штриха» по книзі «Пори року», куди ввійшли 230 графічних малюнків. Творами Валентини Протопоп проілюстровано книги: Олександра Матійка «Потоки», «Росяниця», Віри Хом’як «Віра. Надія. Любов», Йосипа Струцюка «Буб», Іллі Темертея «Поезії», Лариси Шахової «Грудочка цукру», Ольги Вікторівни Соколовської «Я в душу сонце й райдуги впускаю», альманах «Україна моя Батьківщина», 2006, «Неопалима купина».
Творчість дає Валентині наснагу, віру в свій талант, окрилює. Двері її дому завжди відкриті для людей. Талановита, ніжна душею і сильна духом, вона зігріває людські серця своїм теплом, засіває їх добром. Своїми дивовижними пейзажами, натюрмортами вона відкриває перед нами трепетну красу рідної землі. Рисунки Валентини Протопоп зачаровують своєю піднесеністю, урочистістю і викликають захоплення талантом і мужністю цієї сильної жінки, яка не заховалася зі своєю бідою від людей, а, навпаки, дарує їм радість.
Галина Бідношей
