 |
Поезія з присмаком кави… На такому заході в Національному музеї літератури багато з нас були вперше. Затишна зала, столи накриті білосніжними скатертинами, маленькі букетики квітів і… кава, справжня запашна кава. Її запах уже давав відчуття чогось незвичного, романтичного. І, насправді, наша Вікторія продумала все до дрібниць: і оформлення імпровізованої сцени відповідне, і сама була красуня і, звичайно, поезію підібрала чудову. І, як їй це властиво, розбила її на окремі тематичні розділи, кожен з яких супроводжувався відповідними музичними творами у виконанні її друзів. Все проходило невимушено, по-домашньому, тому й так не хотілось розходитись. Вечір видався вдалим як для Вікторії, так і для співробітників Музею. Адже саме вони започаткували таку форму заходу, який має право на подальший розвиток і вдосконалення. Жанна Шнуренко |
Мирослава Корнєєва
Сьогодні мій день зробила вагома духовна подія – я побувала на творчому вечорі “Поезія з присмаком
кави” талановитої поетеси, члена Спілки журналістів України, громадської діячки, активної учасниці
клубу “Волинянка” (МГО “Волинське братство”) ВІКТОРІЇ РУТКОВСЬКОЇ, який відбувся у
Національному музеї літератури України.
Побувати в атмосфері високого творчого піднесення від поезії, долучитися до музики, що тісно
пов”язана з поетичним словом, прийшли відомі люди не тільки із Києва, але і з інших куточків країни.
До скарбниці істинно талановитого слова Вікторії Рутковської доторкнулися її однодумці, колеги по
перу, літературні критики, режисери, документалісти, видавці і пересічні люди, які шанують і люблять
поезію.
Окрасою вечора стала участь у ньому народної артистки України Світлани Мирводи. заслуженої
артистки Зої Макарчук, Віктора Бутка, Руслана Іщенка, лауреатки всеукраїнських конкурсів Ганни
Ярмолюк. Підтримати посестру прийшли і київські волинянки із жіночого клубу “Волинянка” разом із
його лідером Жанною Шнуренко.
На вечорі звучали вірші, які йшли від душі, через які винуватиця торжества Вікторія висловлює свою
активну життєву позицію. Свій творчий вечір поетеса присвятила світлій пам”яті бабусі, що походила з
Волині, Євгенії Войнаровській, 110 річниця від дня народження якої був 1 вересня. Вела вечір теж дуже
талановита поетеса Тетяна Череп-Пероганич. На порталі “Жінка-українка”, яким опікується її чоловік
Юрій Пероганич, друкує свої поезії і пані Вікторія. Поетичне слово Вікторії Рутковської щире і
правдиве, йому можна вірити, бо воно написане серцем.
За словами самої поетеси, її духовними наставниками були і є відомі моральні авторитети у літературі –
Теліга, Ольжич, Стус, Симоненко, Ліна Костенко та інші величні постаті, а черпає наснагу творити
поетеса у любові до рідної землі, у шануванні українських літературних традицій, в активній діяльності
на суспільно-корисному поприщі, у небайдужому ставленні до долі країни, у спілкуванні з такими ж
творчими особистостями, які збагачують її духовний світ.
Вагомого впливу на формування особистісних якостей її як людини, її лірико-філософського
сприйняття світу як поетеси і творчої натури Вікторія зазнала в інтелегентній родині. Її батько був
філософом-соціологом, а мама – Ольга Василівна Рутковська, що прийшла на творчий вечір своєї
доньки і нині активно працює як народознавець, журналіст, педагог, фольклорист і активний
громадський діяч.
Та і сама Вікторія отримала профільну освіту, закінчивши Київський державний інститут культури імені
О.Корнійчука, а також Київський педагогічний університет ім. Б.Грінченка. Тому і творчий діапазон у
Вікторії Рутковської такий багатогранний!!!
На вечорі вона читала вірші про її величність ПОЕЗІЮ, ділилася тим, як карбується її власне поетичне
слово. Вагому частку її творчого доробку становлять вірші про російсько-украаїнську війну, від якої, за
словами авторки, ми не маємо права втомлюватися, поки наші захисники боронять нашу землю від
ворогів. Звучала поезія про Жінку, і, звичайно, про Кохання.Про любов вірші у Вікторії такої неймовірної
щирості і високої ліричності , що я такої сили почуттів, висловлених у віршах, давно не читала у вирі
поетичного світу!. Щемними були слова про свою маму Ольгу Василівну, яка є і подругою, і
соратницею, і першим найсуворішим критиком.
На вечорі мали слово відомі люди – кінорежисер-документаліст Михайло Ткачук, літературний критик
Ніна Головченко, редактор і видавець серії книг “Волинь моя” пан Михайло Сорока, П.Нечаєва. Дуже
емоційно виступила генеральний директор музею літератури, наша землячка, Галина Олексіївна
Сорока, яка розповіла про низку корисних справ, які зроблено за участіі волинянок і, зокрема, Світлани
Мирводи і Вікторії Рутковської.
Слово мали і колишні співробітники Київського палацу культури профспілок «Жовтневий», де
розпочинала свій творчий шлях Вікторія, і була тоді організатором і режисером фольклорних заходів
і етноконцертів. Вікторія і понині зберегла творчу дружбу і зв”язки зі своїми колегами і наставниками.
Проте продовжував розвиватися і розквітати її талант у Клубі “Волинянка”,де вона досить яскраво
проявила себе як організатор культурних заходів, сценарист, акторка.
А ще варто сказати і про те, що поетичне слово Вікторії досить співзвучне музиці. Вона на музику легко
кладе свої вірші, навіть на вечорі наспівала на свої слова деякі джазові мелодії. Вона є автором низки
пісень, і . зокрема . відомої пісні “Моя Батьківщина”, яку виконує народний хор “Оболонь” і ансамбль
“Волиняни”, співачкчою яких вона є.
А мені особисто надзвичайно подобається те, що Вікторія дуже вимоглива не тільки до змісту вірша,
його ідеї, але і до його форми. У неї прекрасні рими, стиль, тому й відчувається така довершена
мелодика у її поетичних творах.
А ще її неспокійний запальний характер дозволяє бути надзвичайно активною і в інших справах – вона
активістка жіночого Клубу, вона волонтерка у групі “Бойові швачки”, проводить масу заходів у музеї
Гончара, друкується у періодиці, в Інтернеті.
Вечір пройшов досить невимушено, без пафосу, душевно, у камерному стилі – за столиками, на яких
стояла запашна кава, де було приємне спілкування і доброзичлива атмосфера. Були і спогади – Ольги
Рутковської, розповідь про Вікторію лідерки нашого Клубу Жанни Шнуренко. Пані Марія передала
віршований привіт від поетеси Антоніни Листопад, якапоходженням із Волині. а нині мешкає у
м. Краснодоні Луганській області.
Вечір закінчився виконанням пісень наших улюблених артисток Світлани Мирводи і Здї Макарчук,
а також всі разом співали пісню “Волинь моя”. Чоловікам було надано право сказати по слову,
якехарактеризує Вікторію. А таких гарних слів було неймовірно багато. Були квіти, вітання, подарунки.
Вечір Вікторії Рутковської був феєричним! То – справжня поезія! То – справжнє мистецтво, яким по
праву пишаються наші співвітчизники!
* * *
Ніна Головченко
Літературний вечір-салон «Поезія з присмаком кави» відбувся 30 серпня 2017 року вНаціональному
музеї літератури України як бенефіс поетеси і журналістки Вікторії Рутковської.
У віршах Вікторії переважає філософська, християнська і музична (зокрема, джазова) тематика та
образність. Саме крізь призму цих макротем поетеса намагається виписати свої особисті відчуття
життя, поезії, кохання. Шанувальників поезії Вікторії схвилювали її глибокі роздуми, пристрасні почуття,
відверті емоції.
Проте домінує у творах Вікторії український акцент. Сама поетеса пояснила це потужним впливом цілої
когорти українських авторів, серед яких виокремила «життя на розрив аорти» Олени Теліги, Олеся
Ольжича та Василя Сліпака. Оцей трагічно-драматичний час протистояння з російським агресором
увиразнює нині в Україні не тільки поетичну, а й патріотичну складову кожної творчої особистості.
Такими ж українськими настроями наповнили вечір учасниці Клубу «Волинянка» МГО «Волинське
братство» та волонтерської групи «Бойові швачки», творчі посестри Вікторії Тетяна Череп_Пероганич,
Світлана Мирвода, Ганна Ярмолюк, Зоя Макарчук.
До атмосфери української поезії і музики доєдналися і працівники музею, і друзі, і вдячні глядачі, і мама
чарівливої поетеси – пані Оля Рутковська.
Завершальним акордом заходу, що вінчає літній цикл вишуканих поетичних вечорів із присмаком кави
в музеї літератури, став романс про айстри у виконанні народної артистки України Світлани Мирводи.
І в цьому теж була своя логіка: адже серед троянд, калини і жоржин, які дарували Вікторії Рутковській,
переважали пухнасті барвисті айстри – квіти, що буяють саме у серпні.
З особливим теплом всі учасники літературного салону дякували керівництву та працівникам музею
за організацію вечора, за чудову ініціативу, за атмосферу шляхетності, творчості, духовності.
У центрі Києва гостинними берегинями з Національного музею літератури України започатковано
українські перформанси, де наживо звучать українське слово та українська музика.
