Історія весільного одягу на Волині
ВОЛИНЬ ЗАХІДНА. Кінець XIX – початок XX ст. Весільне вбрання молодих колишнього Володимир-Волинського повіту Волинської губернії, тепер Володимир-Волинського району Волинської області
Додільна весільна сорочка молодої з відкладним коміром оздоблена тканим узором на рукавах, вишивкою та мережкою в подолі, призбирана біля шиї. Поверх сорочки вдягнута напіввовняна ткана в поздовжні кольорові смуги спідниця («літник»), по низу обшита одноколірною обшивкою. Спереду літника одягали тканий у горизонтальні орнаментальні смуги фартух («запаску»). Поверх сорочки одягнена приталена безрукавка («керсет») з пришитими по лінії талії і спущеними поверх літника невеликими зубчатими вирізками, яка прикрашена вишивкою, кольоровою тасьмою. На ногах – кольорові онучі та взуті поверх них личаки, які прив'язані шнурками з конопель чи льону- «волоками». Голову молодої прикрашає весільний вінок з викладених стрічок, доповнений штучними квітами з паперу, вовни та пір'я. До вінка-позаду причеплені різноколірні стрічки, які спадають на спину.
Весільна сорочка молодого, яка має рясно вишиту маніжку, стоячий комір та манжети, одягнута навипуск поверх вузьких, шитих з купованої пістрі штанів. На ногах – онучі, нарізані зі старої вишитої сорочки, та личаки, прив'язані плетеними шнурками – «волоками». Сорочка прикрашена весільним віночком. Стан оперезаний широким тканим поясом.
ПОЛІССЯ ЗАХІДНЕ. Кінець XIX – початок XX ст. Весільне вбрання молодих колишнього Ровенського повіту Волинської губернії, тепер Дубровицького району Ровенської області
Весільне вбрання волинських поліщуків вирізняється локальним білим кольором, майже повною відсутністю кольорових прикрас і різноманітних доповнень, якими збагатився весільний одяг інших регіонів України вже в кінці XIX – на початку XX століття.
Весільну дівочу сорочку виготовляли з тонкопряденого білого, т. зв. «серпанкового», лляного полотна. Поверх сорочки вдягали серпанковий білий фартух. З лівого боку на груди кріпили вінчальну квітку з трьох пагінців барвінкового листя, перев'язаних білою ниткою або стрічечкою. Ноги обвивали онучами з вибіленого полотна та взували постоли, сплетені з дубового «полосся». Постоли кріпили на ногах шнурками з льону чи конопель – «волоками». Голову молодої прикрашали серпанковою наміткою із «запруткованими» краями, обгортаючи нею, як дівочою хусткою, голову, лишаючи відкритою потилицю. Поверх завиваної намітки накладали барвінковий вінок. В руках молода тримала весільну «клумашку» з гостинцями: печеними «трепетушечками», «калачиками», гарбузовим насінням.
Так само надзвичайно скромним було і вбрання молодого. Весільна сорочка, що її дарувала молода, була з густого «кужільного» білого або сірого лляного полотна. Сорочку шили з вузьким стоячим комірцем та пазухою. Рукава призбирували при манжетах. Сорочку вдягали навипуск поверх вузьких штанів, шитих з сірого нечесаного льону, т. зв. «нечесі». Єдиним кольоровим акцентом був плетений широкий смугастий пояс – «крайка» – з великою кількістю різноколірних маленьких помпончиків – «мохрів». З лівого боку на груди молодому, як і молодій, чіпляли вінчальну квітку. На ноги на полотняні онучі взували плетені постоли.
