Улітку 1911 року, перебуваючи в Грузії, всього за дванадцять днів Леся Українка створила шедевр світової драматургії й устами Мавки проголосила: «Ні, я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає».
"Немає людини, в якій не було б закладено поривання до краси очарування світом, людяності та благородства", – писала Леся Українка. Саме цей творчий запал, закоханість у рідну природу, поетичний і казковий світ безсмертної драми-феєрії геніальної поетеси "Лісова пісня", спонукали започаткувати на Ковельщині свято зустрічей поетів та всіх добрих людей, які люблять Лесине слово. 7 – 8 серпня 2010 року на Ковельщині Волинська організація Національної спілки письменників України за сприяння місцевих органів влади провела ювілейне 10 поетично-мистецьке свято "Лісова пісня", приурочене до 99 роковин з дня закінчення Лесею Українкою драми -феєрії. Цьогоріч до Ковеля з'їхались гості – знані поети-сучасники та молоді літератори із різних куточків України, Білорусі та Польщі. 7 серпня відбулось офіційне відкриття свята біля пам'ятника Лесі Українки в Ковелі. Далі гостей запросили у садибу-музей родини Косачів у Колодяжному, де відбулась година поезії в "сірому" будиночку Косачів. Приємно зауважити, що в літньому будиночку Лесі красень- рояль уже звучить так, як і в часи життя його господині. Два роки тому інструмент відреставрувала клавесиністка із Києва, народна артистка України Наталя Свириденко.
Ввечері у культурно-просвітницькому центрі м. Ковеля відбулась зустріч гостей свята із представниками влади та творчою інтелігенцією міста за участю заслуженої артистки України, солістки-бандуристки оркестру Національного радіо Світлани Мирводи та Тимофія Мирводи, лауреата всеукраїнських і міжнародних конкурсів. Принагідно зауважити, що Світлана щороку присутня на святі і радо дарує свою творчість землякам. На вечорі поезія гармонійно поєднувалась із піснею, поети із Вінниці, Тернополя, Білорусі , Польської республіки натхненно читали свої вірші, а заступник Голови Національної спілки письменників Василь Шкляр познайомив усіх присутніх із новим своїм романом «Чорний ворон». Місцеві артистки – дует «Райдуга» та співачка з Києва Світлана Мирвода дарували пісні на вірші Лесі Українки, сучасних авторів та народні.
А наступного дня неподалік від села Скулин, по дорозі до урочища Нечимного гості мали змогу віддати данину пам’яті борцям за волю України. Серед кремезних сосен величаво стоїть пам’ятний Хрест, а на гранітних плитах викарбувані імена полегих .
Як розповів дослідник історії Волині, колишній мер міста Ковеля, письменник Анатолій Семенюк, неподалік колись знаходився штаб УПА Військового Округу «Північ – Захід».
Головне мистецьке дійство відбувалося за Скулином, на лісовій галявині, під прадавнім дубом, де звучала поезія, українське слово, народна пісня у виконанні Світлани Мирводи і численних фольклорних гуртів із навколишніх сіл. Уривки із «Лісової пісні» відтворили актори Волинського обласного академічного театру імені Шевченка Людмила Савош і Сергій Єрмакович. Тут же була розгорнута виставка-продаж книжок та виробів традиційних народних ремесел краю (вишивки, вироби із соломи тощо).
Присутні на святі мали змогу відвідати казково привабливий, зроблений із пахучої деревини будиночок-музей «Лісової пісні» в урочищі Нечимному , ознайомитися з місцевістю, яка колись надихнула Лесю Українку на написання літературного шедевру.
В цьому році виповнюється 30 років з часу створення заповідної території «Нечимне», яка має ландшафтну, ботанічну й меморіальну цінність. Для того, щоб туристи змогли дістатися до озера, були покладені дерев’яні кладки, оглядова площадка. На свято приходять земляки дядька Лева – скуланці, білинці, жителі із навколишніх сіл, освітяни, члени партійних та громадських організацій. Свято приваблює все більше молоді – небайдужої, літературно обдарованої, зацікавленої духовними скарбами..
Щороку «Лісова пісня» скликає на зустріч, і за словами незмінної ведучої свята поетеси Ніни Горик, Нечимне й досі дарує митцям натхнення, будить до життя творчу думку, надсилає чари. І з них народжується поезія.
Світлана Мирвода
