Як ми побували в дитинстві (зима 2010 року)
Нововолинськ радо та щиро зустрів нас засніженими пагорбами. Зустріч із батьками дуже скоро. Звісно побачимо друзів та знайомих. А вранці в школу…
Високі діти ліплять високих сніговиків.
Шістнадцять років…Це мало чи багато? У кожного свій вимір часу.
Рівно такий термін сплив по закінченню нашої рідної школи №3. Якраз співпали наші відвідини рідного міста із навчальним днем. І ось ми на порозі. Як там? Чи все змінилось? Хто з вчителів залишився?.. Та зрештою зараз дізнаємось. Ми твердою ходою заходимо до школи.
На порозі рідної школи №3.
Шум… Гамір… Перерва!
– Куди? – не впізнавши у нас школярів пролунало із вахти.
– І Вам добридень! Ми в учительську, – та швиденько на другий поверх.
Посперечавшись, хто зайде першим – протиснулись обидва. А там тиша. А де ж наші вчителі? Та ні! Не могли вони втекти з уроків! Мабуть викладають.
Приємні згадки.
Та й весело ж було.
Поблукавши коридорами, заглядаючи в класи, згадали славні дні та мастіку на паркеті. Завітали до кабінету психолога на третьому поверсі. Вислухавши нашу історію, пані психолог розповіла про життя школи останніх років, про учителів та учнів. На жаль час невпинно біжить і багатьох наших улюблених вчителів уже немає із нами. Та ми збережемо світлу пам'ять про них назавжди!
Далі ми завітали до спортзали. І на нашу радість наш учитель фізкультури, Віра Романівна, там вела урок. Радісно та щиро поспілкувались. Згадати та розповісти є про що. На прощання отримали пропозицію від Віри Романівни Дацюк (наш вчитель фізкультури) провести спортивний турнір із учнями. МИ ЗА!
Далі наш екскурс привів нас до столової. Все таке знайоме й без змін. І навіть алюмінієві виделки все ті ж. Та й меню нас приємно здивувало. На 2грн. 57коп. можна добряче попоїсти. Оце так! Наче в Радянському Союзі побували.
А далі ми пішли до нашого класного керівника Трофимчука Сергія Олексійовича. Це недалеко. Десять хвилин пішки. В школу №7. Він там директор. Ой як час біжить!
Ось така вона сш№7.
Зайшли. Знайшли. Тепло привітались та до столу. Гарячий чай, печиво та дружня бесіда. Дві години промайнули наче дві хвилини. Та на жаль вже час. Домовились із Сергієм Олексійовичем про турнір в сш№3. Одразу обрали й капітана. Адже ж Він наш класний! Обмінявшись координатами, ми розпрощались.
До нових зустрічей!
Наш класний керівник – Трофимчук Сергій Олексійович.
І, звичайно, наша фотосесія.
P.S. Позитивних емоцій хоч відбавляй!
В Нововолинську були і по рідній школі ходили
Тарас Дівнич та Ігор Прядун
