Вірші Надії Шепель
***
Калина, калина, мати Україна.
Зерняткові мрії, калинові вії.
Свіча пам’яті горить,
Душа України щемить.
Свіча, хлібина, квіти, калина.
Колосочки, колоски,
Зотліли кісточки.
Прости нас Господи, прости.
Від зубожіння, від ганьби,
Ти Україну захисти.
***
Народилися в тридцятому,
Чи такі ви як усі?!
Відчули голод
В тридцять третьому,
Відчули спалахи війни.
Зірвані стріхи,
Розвалені печі.
Забрані хустини
І рушники.
Лиш гола долівка,
Та просить дитина
Лишити їй дзеркало,
На лисій стіні.
Бо хоч і маленька,
Та все ж вона дівчинка.
Хоч щічки запали,
І личко бліде,
Та любить дивитись,
Дивитись себе.
Відрада єдина,
І думки ясні –
Лихе все минеться,
Як темінь по сні.
Лихе все минеться,
Настане той час,
Як сонях й волошка
Об’єднує нас.
Як маківка рум’янцем
На щічках спалахне,
Родовід із паростка –
Деревом зросте.
Надія Шепель
