Ось і попрощався з нами липень. Жаркий, сонячний, врожайний і одночасно тривожний і важкий. Але в його передостанній день, в останній четвер ніщо не стало на заваді зустрічі київських волинянок, бо ці зустрічі вже багато років не порушують ні погодні умови, ні особисті справи, ні “накладки”, які бувають у столичному житті, де треба бути іноді у двох місцях одночасно, ні тривоги та обстріли. Це – вірність нашим усталеним традиціям, бо саме в цьому неймовірно рідному куточку на Ярославім Валу панує волинський дух, саме тут живуть, розвиваються і збагачуються волинські традиції, саме тут можна поспілкуватися з земляками, однодумцями – людьми, ментально близькими за світобаченням, і не тільки поспілкуватися, але й робити суспільно корисні справи.
Заступниця голови Клубу Антоніна Рєпа та Ліна Гулюк нагадали і розповіли про суспільно-знакові події, які сталися у липні місяці різних років.
Серед них :
15-16.07 – День української державності і хрещення України-Руси ;
16.07 день ухвали Декларації про суверенітет України. Декларація започаткувала відновлення української державності, стала основою для розробки власних законів та нової Конституції;
21 липня – відмітили за участю наших волинянок на державному рівні 120 років з дня народження Олеги Теліги (померла у 1942 р.). Тож розповіли про біографічні сторінки її життя, сповненого боротьби і служіння Україні;
27.07 – День медичного працівника України;
28 липня Україна вшановує пам’ять страчених, закатованих та загиблих у полоні українських військових і цивільних громадян.
З0 липня – миле свято – Міжнародний день Дружби.
Липень місяць приніс багато сумних подій – були частими обстріли нашого рідного Києва, інших міст і сіл балістичними ракетами і дронами, у кожному із яких – своєрідний антирекорд по кількості випущеної агресором по нашій країні сучасної зброї.
І навіть в останні минулі ночі кияни пережили жахливі масовані удари з людським жертвами і страшними руйнуваннями, але всупереч цим реаліям війни ми – зібралися! Тож хвилиною мовчання і молитвою вшанували світлу пам”ять невинно загиблих наших співвітчизників і воїнів – захисників, які боронять нашу з вами Свободу.
Ми збираємося і доводимо, що Україна живе, працює, а київські волинянки не стоять осторонь політичних подій. Кожна з нас вносить свій посильний внесок у загальну справу, продовжуючи працювати на різних “професійних” фронтах і у волонтерських осередках міста. Артистки наші підтримують моральний дух і віру нації у Перемогу, волонтерки плетуть маскувальні сітки для армії, навідують бійців у лікарнях і госпіталях, а на передову ідуть гуманітарні вантажі і донати, зібрані у волинській спільноті.
Про це і говорили, ділилися новими планами та ідеями.
На честь вшанування саітлої пам’яті великих Українців читали вірші Олени Теліги. Хоча її відомий творчий спадок складає 38 віршів, однак таких потужних, що актуальні і понині…
29 липня – день пам’яті страчених і загинувших в російському полоні.
28 липня 2022 року відбулися страшні події в Оленівці, коли росія вчинила один з найстрашніших воєнних злочинів – вбила українських воїнів, які мали перебувати під захистом норм міжнародного гуманітарного права, однак стали жертвами жорстокої розправи нелюдів агресорів. Тоді загинуло щонайменше 53 українських військових і понад 130 були поранені. Цей злочин не має терміну давності і буде покараним. У хвилині мовчання ми схилили голови, вшанували пам’ять загиблих, і в підтримку тих, хто іще перебуває в полоні під катуваннями і в нелюдських умовах під постійною загрозою знущань і смерті.
5 липня день протиповітряної оборони.
27 – день медичних працівників і особливо воєнних. З вдячністю згадали і їх великий щоденний подвиг в ім’я захисту нашої держави, життя наших людей.
У нашій спільноті є лікарі, медсестри, парамедики, фармацевти. Тож привітали їх з професійним святом. Це Неллі Просяник (фельдшер-лаборант), Лариса Грінченко, Варвара Данилко, Ліля Ашихміна – вони працюють у фармацевтичній сфері, сини декого з волинянок – парамедики на фронті. Ми всі висловили їм подяку за їх важливу самовіддану працю.
Згадали і про ще одне професійне свято липня. 16 липня був День бухгалтера. Тож принагідно привітали багаторічного незмінного дуже досвідченого бухгалтера нашого Волинського земляцтва пані Валентину Слободян. З цією сферою діяльності у неї пов’язане усе її трудове професійне життя.
Не зраджуючи усталеним традиціям, привітали липневих іменинників.
У липні – два знаки Зодіака: Рака та Лева. Раки у нас Лариса Грінченко, Неля Савицька, Джумік Валентина, Андрій Бодейчук – побратим нашого захисника волинянина Юрія Кулачека – через яких ми відправляємо гуманітарні вантажі від нашого земляцтва на передову. І одна-єдина Левиця – незмінний лідер, голова Клубу “Волинянка” з моменту його заснування Жанна Василівна Шнуренко, а ще Лев – член ради МГО “Волинське братство” Віктор Карпов, який очолював створення та був начальником (1994–2013р.р.) Національного військово-історичного музею України, доктор історичних наук.
В честь іменинників звучали віршовані присвяти і оскільки серед усього поважного списку іменинників серед нас присутньою була Лариса Грінченко, то ж їй дісталися перші вітання від Даніни Павлівни, Валентини Слободян, Надії Задерей, Галини Бідношей та ін.
“Красива жінка, ой красива, вона іще і неземна, в її косах тумани сиві, а на душі – завжди весна”. І традиційно пісня для ювілярки Лариси Грінченко, яка була написана Жанною Шнуренко на мелодію “Черемшина”- “щоб щаслива доленька стелилась, мрії щоб усі здійснились. “…Ой, Ларисо, цвіт кохання, ти даруєш у солодких снах. Хай здійсняться всі бажання, а в душі завжди квітне весна…. Ой, ти квітка світанкова, аромат п’янить твій без вина , я співаю знову й знову, ти трояндо моя чарівна”. І ці слова дуже характеризують нашу Ларису. А Анатолій Бабич під власний акомпанемент гітари підіграв кожній пісні і зробив іменинниці музичний подарунок – “Не зважаючи на походження, є у кожного День народження.”
Всі жінки Клубу кожного засідання згадують свою лідерку і натхненницю Жанну Василівну Шнуренко, а сьогодні – тим більше, бо вона – іменинниця місяця. Тож залюбки здійснили відео зустріч з нею з міста Гамбурга, де нині перебуває в родинних справах.
Наша очільниця Клубу і зараз завжди у курсі всіх наших подій, хоч і на віддалі, за кордоном, але ми постійно відчуваємо її незриму присутність у всіх наших справах через поради, через її креативні ідеї з кожного питання. У вільному доступі по відеозв”язку кожна з нас озвучувала їй свої побажання.
А подарунком стала прем”єра пісні про наш рідний край “Волинь – найкраще місце на Землі”, записану нашими волиняночками Світланою Мирводою, Раїсою Заклецькою та Галиною Бідношей. Слова написала світлої пам”яті Вікторія Рутковська, а музику і аранжування до неї створив Анатолій Бабич. Всі разом прослухали і заспівали її на честь іменинниці. Жанна Василівна була розчулена вітаннями наших волинянок і висловила надію на скору зустріч, коли ми всі будемо працювати разом єдиною волинською родиною на суспільно корисні справи.
У затишній, доброзичливій, родинній атмосфері не обійшлося без гумору. Кілька гуморесок майстерно прочитав Анатолій Бабич, а Галина Бідношей та Ліна Гулюк з веселими нотками інсценізували гумореску про жіночу дієту і про лікаря – дієтолога – “воно і життя радіє, якщо сите тіло”.
За великy удачу сприйняли присутність за нашим запрошенням композитора, відомого бас-гітариста, продюсера народної артистки Світлани Мирводи, громадського діяча і просто веселого і шановного гостя Анатолвія Бабича, який своїм професіоналізмом зробив нашу зустріч більш яскравою і значущою.
З великим задоволенням слухали Анатлолія Бабича, який знав всі пісні, співав сам і акомпанував на гітарі, а також разом з іменинницею Ларисою Грінченко, яка має чудовий голос і є учасницею кількох пісенних гуртів.
Це були знані і улюблені народні пісні: “Маруся раз два три калина чорнявая дівчина в саду ягоди рвала”, “Ой, у полі два дубки та й сплелися докупки” та багато інших, в яких – українська душа, українська ментальність. І пісні класичні: “Стоїть гора високая”, “Пісня про рушниик”, “Два кольори” та ін., слова яких знали всі. Тож із задоволенням від душі поспівали колективно, створивши імпровізований фольклорний концерт. І принагідно згадували всілякі історії, пов’язані з ними, коли виконували українські пісні на різних закордонних форумах.
А ще по-родинному ділилися різними новинами. Приємно було бачити серед нас 6-річну онучку Ліни Гулюк Вікторію, яка разом з батьком підкорила Говерлу і з гордістю продемонструвала нам медаль, отриману за цю подію.
Були і анонси найближчих заходів. Важливою подією стане Фестиваль вокально-хорового мистецтва пам’яті Степана Кривенького «Волинь моя, краса моя», який присвячується самодіяльному композитору Степану Кривенькому, автору пісні «Волинь моя», що стала неофіційним гімном Волинського краю і відома далеко за його межами. Фестиваль відбудеться 30 серпня у місті Горохів Волинської області. І наші київські волиняни візьмуть у ньому участь.
На згадку про липневу зустріч – загальна світлина і тверда переконаність у тому, що кожна із нас не пошкодує ні зусиль, ні часу для нашої роботи у земляцтві з тим, щоб якнайшвидше наблизити жаданий час Перемоги і миру для нашої України.
Мирослава Корнєєва
Фото: Мирослава Корнєєва, Галина Бідношей, Неллі Просяник
