Сергій Шевчук
Мабуть, немає такої країни, як Польща, де б таким інтересом спостерігали за діями Росії поблизу кордонів з Україною.
Воно і зрозуміло: Польща колись зобов’язалась бути ”адвокатом” України в європейських справах, а нині і сама постраждала від гібридної війни, названої ”демографічною”.
Найбільший інтерес викликав віртуальний саміт Президентів США та Росії.
Очікування історичних рішень від цієї події та реакція на отримані результати в польських мас-медіа були різноплановими та контраверсійними..
Для аналізу резонансу в польському політикумі від перемовин Байдена-Путіна варто весь процес розділити на частини: до, під час та після відеоконференції.
ДО
Польські ЗМІ охоче публікували застереження від ”Washington Post”, CNN, інших американських видань щодо вторгнення російських військ на терени України, інтерв’ю американських дипломатів та інформацію розвідок США, яка ”випадково” проникала в медіа-простір.
Росія скупчує на українському кордоні значну кількість військ
Звичайно, публікувались карти нападу з усіх сторін, викладені ”самою правдивою” німецькою ”Bild”.
Мапа, яка налякала всю країну
Не мовчали і польські політики. Колишній глава МЗС РП, а нині євродепутат Р. Сікорський у виданні ”Polityka”помістив свій аналіз із Гамлетівським запитанням у заголовку: ”Увійде, чи не увійде?”. Він згадує,що Путін ”ризикував не раз і переважно йому все вдавалося – крім Криму, в Грузії, в Сирії, і в певній мірі – в Лівії”.
Колишній головнокомандувач збройними силами Польщі генерал М. Ружанськи висловив своє бачення: ”…конфлікт малоймовірний. Хоч Польща і бачить в Росії вічного ворога, Західна Європа вже відчула в ній партнера по бізнесу. Крім Північного потоку 2, можна згадати, як Франція прагне продати РФ десантні кораблі, як Великобританія співпрацює з Росією в рамках фінансових інституцій, а Італія радо приймає російських туристів та їх інвестиції. НАТО, в свою чергу, має довгу і складну процедуру прийняття рішень, не до порівняння з Росією, де рішення приймає один чоловік…я не можу собі уявити, щоб солдати НАТО і українці стояли б плече до плеча проти Росії ”.
Загалом, більшість експертів повторювали тезу про те, що до відкритої війни не дійде, а ажіотаж, який спостерігаємо є лише грою Путіна на виграш у вигляді уступок щодо сфер впливу та санкцій.
Не марнували часу і дипломати. Перед відставкою уряду А. Меркель глава МЗС Німеччини Х. Маас за висловом польського журналіста Я. Мельніка ”схоже подав заявку на дохідну роботу в ”Газпромі”. Про його активність повідомила американська служба Axios.
Дипломати із посольства Німеччини у Вашингтоні направили американським конгресменам конфіденційний лист, в якому переконували про втрату довіри до США в разі, якщо санкції проти Північного потоку 2 будуть відновлені і посилені.
Ніби-то це стане перемогою Путіна в його спробах підірвати трансатлантичну єдність. Для ”підсилення” аргументації було використано тезу про те, що позбавлення України мільярдів прибутку від транзиту російського газу стане гарною можливістю для її … енергетичної модернізації і трансформації.
Такий лист, ніби написаний у Кремлі, видання Wprost назвало ”безпрецендентним накопиченням брехні”. Це ж видання висловило припущення, що про ”велику війну подібну до цирку”, організованому у Москві і Вашингтоні, знало і українське керівництво.
Коли очільники Польщі і Литви запропонували солідарний візит до столиці України (по аналогії з 2008 роком, коли Президенти України, Польщі і інших країн ризикуючи прилетіли до Тбілісі), то у Києві навзаєм попросили аби з ними прибули і перші леді. Бо тоді була б гарною ”картинка” для репортажів.
ПІД ЧАС
Про велику зацікавленість у Польщі свідчить той факт, що оглядачі слідкували за віртуальною конференцією Байдена і Путіна, не упускаючи найменших дрібниць.
Коментар експерта з питань політичного маркетингу професора М. Очкося був використаний у низці ЗМІ. ”Гру виграли росіяни за принципом: хто перший – той вагоміший”.
Телеканал Росія 24 показав початок віртуальної зустрічі,
Білий дім опублікував перші фото після її закінчення.
Російські світлини облетіли світ – Путін сидить за своїм столом з тонкою посмішкою на устах, а на задньому плані – помітна значно менша фігура американського Президента. Як при звітах губернаторів перед ВВП.
Путін показав росіянам, що з ним рахуються у світі.Ось він, сидячи як господар, буде розмовляти з Д. Байденом, як з партнером. Він довів, що повернувся до великої гри і з ним мусять рахуватися.\\
Оточення Байдена просто не задумувалось наскільки маніпуляція із фото може бути важливою. Картинка, образ що засідає в пам’яті, інколи може бути переконливішим за тисячу слів.
ПІСЛЯ
Коментарі в польському медіа просторі не були одноманітними, а навпаки – виразними, глибокими, яскравими, хоч і суперечливими.
Якщо спробувати скласти загальну мозаїчну картину, то вона виглядала б як ” 50 відтінків розчарування”.
Від вербального ляпаса згаданого вище Я. Мельніка: ”розмова підгнилого з відмороженим” до констатації ”Newsweek”: ”медійний
розголос зробив бліцкриг неможливим”. Газета ”Річ Посполита” – після розмови Д. Байдена з В. Путіним велика війна не скасована.
Не чули самої розмови, довідались про неї з того, що захотіли переказати нам учасники.
Байден повторив те, що всі знали вже декілька днів – про можливий пакет санкцій незнаної раніше сили. Хоч чорт криється в деталях, а озвучені були загальні речі.
Сумнівно – передача Німеччині права самій визначати час блокування газопроводу, коли Росія стверджує що не вона, а Україна загрожує.
Двічі сумнівно – після ультиматуму Росії не розміщувати наступального озброєння на східному фланзі НАТО, вона сама буде визначати, яка зброя є загрозливою, а яка – ні.
Ну і головне – Росія сподівається що Америка змусить Київ надати спеціальний статус контрольованому Москвою Донбасу.
Видання ”Newsweek” – сценарій потенційного конфлікту буде зовсім інший, ніж сьогодні ми уявляємо.
Вимога недопущення України в НАТО є лише частиною плану. Насправді він є значно ширшим – змінити status quo усього ближнього зарубіжжя Російської Федерації.\\
Путін постійно підвищує ставки, і немає жодної гарантії, що певного дня він не зажадає, наприклад, виводу ротаційних відділів НАТО з Польщі і країн Балтії.
Путін переконаний, що Байден є слабким, має забагато проблем із пандемією та, особливо, з Китаєм, а тому не спроможний на сильну відповідь.
Видання ”Polityka” – можливо Путін просто чекає до весни, коли погода буде більш сприяти наступу. На такий сценарій вказує безпрецедентне посилення антиукраїнської пропаганди російських ЗМІ.
Наступ може полягати на окупації тільки дальніх територій східної України у вигляді коридору від окупованого Донбасу до Криму. Байден шукає союзників, але не бачить серед них Польщі.
Видання ” Wprost” випустила матеріал під заголовком ”Як Путін і Байден зробили вигляд що попередили війну”, у якому вказує: ”Інсценізована загроза російського вторгнення досягає своїх цілей – Путін випросив у США чергові поступки для залагодження санкцій, а Байдену вдалось показати, що не є дипломатичним мякишем, сказавши сміливе ”Ні!” в сферах, де росіяни ніколи не мали вирішального голосу”.
Звичайно, польський медіа простір не пропустив того факту, що хвилинами після завершення відео саміту, Конгрес США вилучив з планів посилення санкцій проти РФ та припинив блокаду ПП 2.
А щоб було веселіше ця інсценіровка закінчилась серією ритуальних жестів по обидві сторони. Байден обдзвонив очільників Великобританії, Німеччини, Франції, та ще й Італії (?).
Путін в свою чергу відіграв роль грізного ведмедя, видав загрозливе бурчання перед тим як залягти у своє логово на зиму.
Популярне в Польщі видання ONET, відоме своєю проєвропейською позицією, спробувало розібратись в причинах песимістичного тону більшості оглядачів.
Справа в тому, що опінії журналістів нерідко є відбитком злого тону
російської пропаганди, а не базуються на поважному західному аналізі.
Видання звинувачує критиків в нерозумінні правил гри сучасної політики. Об’єктивно, Д. Байден застеріг, можна навіть вжити слово “пообіцяв”, що в разі російської агресії будуть вжиті тверді санкції та реальне зміцнення східного кордону НАТО. При цьому, не обіцяв нічого взамін.
Жорсткий тон американської дипломатії було відчутно ще від зустрічі шефів дипломатії А. Блінкена та С. Лаврова.
Державний секретар США Ентоні Блінкен та міністр закордонних справ Росії
Сергій Лавров, Стокгольм, 2 грудня 2021 року
Американці дуже виразно натиснули на союзників в Європі. Навіть люб’язний до Москви Париж спромігся на різкі висловлювання в сторону Росії.
Але в Польщі ще до початку зустрічі Президентів багато коментаторів були впевнені у черговій слабкості Заходу та недвозначно натякали на вік Президента Америки.
Особливості нинішньої польської національної дипломатичної практики, як і особливості міністра закордонних справ Республіки Польщі потребують окремого розгляду.
Проте можна виділити ряд причин варшавського скептицизму.
По-перше, в усіх попередніх кризах на пострадянському просторі Польща завжди відігравала роль найліпшого знавця та експерта, а тому ій доручалась роль організатора відповідей на російські сюрпризи.
Та сьогодні вона сама потребує ”адвоката” у європейських справах. Комплекс відсування на задвірки Європи в поєднанні з традиційною погордою Заходу призводить до того, що у Варшаві не в змозі холоднокровно аналізувати інтереси сторін.
Зрозуміти, чому Захід інколи домовляється з Росією і змушений час від часу враховувати її інтереси – не хочеться. Як і європейським чільним політикам зрозуміти, чому відповіддю Варшави на концентрацію військ навколо України стала організація у Варшаві партією влади збіговиська нео-, і постфашистських угрупувань, відвертих ”друзів Путіна” (на кшталт Марін Ле Пен) на втіху Кремля.
По-друге, закордонною політикою в Польщі займаються переважно історики. Навіть вигадали термін – ”історична політика”, яка на ділі заміщає політику міжнародну.
Психологічний якір тягне донизу, так ніби світ не змінився після 1939 року. Звідти – очікуваннянової зради без аналізу власних помилок.
По-третє, роздуми про міжнародну політику ”обгорнуті” в моральні шляхетські категорії.
Або у молодих – у вигляді комп’ютерного коду: 0-1,1-0. Раз так, то всі перемоги чи поразки можуть бути лише цілковиті, а не як в реальності – часткові. Це не дозволяє зрозуміти, а відтак і сприйняти, що Захід Росію може тільки стримати, а не враз подолати. Хто цього не розуміє, того не запрошують за стіл переговорів.
Тому і американський Президент телефонує після саміту до п’яти європейських столиць, та не до Варшави. Прикро.
Сергій Шевчук
