БЕРЕГИНЯ З БЕРЕСТЕЧКА
ФЕСТИВАЛЬ «БЕРЕГИНЯ»: ТРИ ЩАСЛИВИХ ДНІ
ДЕНЬ ДРУГИЙ. СУБОТА. ПЛЯШЕВА. БЕРЕСТЕЧКО
На другий день нашого перебування в Луцьку, на Восьмому Міжнародному фестивалі українського фольклору «Берегиня», відбулася зустріч керівників творчих колективів України та зарубіжжя з головою обласної держадміністрації Олександром Савченком, заступником голови облради Романом Карп”юком та директором обласного науково-методичного центру культури Любов’ю Рожновою.
На початку зустрічі слово взяли посадовці. Начальник відділу регіональної політики Міністерства культури Оксана Іонова подякувала керівництву області за те, що змогли організувати дійство на високому рівні у вкрай складний для держави час, підкресливши, що : «На фестивалі панує український фольклор – наша міць, наш генетичний код, зашифрований у піснях і обрядах, звучить «жива пісня» та музика, саме та автентична, з якої ми і черпаємо силу і натхнення».
Голова облдержадміністрації Олександр Савченко у вітальному слові зазначив: “Ми довго вагалися, проводити чи ні цей визначний фестиваль. П’ять років у нас не було такого міжнародного свята, адже в Україні йде війна. У нас гинуть патріоти – люди, які захищають нашу землю, життя тисяч людей. І хоча Волинь найвіддаленіший від зони бойових дій регіон, наші хлопці пішли одними з перших захищати державу від агресора. Однак, оптимізм та бойовий дух нашому народу також потрібно піднімати. Тому вся волинська громада вдячна за ваш приїзд. Адже це привід ще раз переконатися, що всі ми – українці. І, незалежно від статі та віросповідання, у серці в нас – Україна!”
Господарі та гості фестивалю висловлювали щирі слова подяки організаторам, обмінювалися сувенірами й символічними подарунками. На знак подяки і на згадку ми презентували організаторам наш альманах «Волинь моя» і прапорці з символікою земляцтва. А перший заступник голови МГО «Волинське Братство» Жанна Шнуренко, зокрема, зазначила: «Мистецький проект «Берегиня» – знакова і надзвичайно важлива культурна подія не лише для Волині, а й для усієї України. До Луцька з’їхалися колективи і з-за кордону, що значно підвищило рейтинг цього мистецького форуму. “Берегиня” повернулась, як і ми повертаємось на батьківську землю. Ми, волинські кияни, об”єднавшись в земляцьку організацію, свято бережемо зв”язки зі своєю Малою Батьківщиною. Наша “Волинська світлиця” у центрі Києва біля Золотих воріт є своєрідним острівцем Волині у столиці нашої країни. Намагаємось підтримувати і зберігати і старовине, і новітнє – все, що пов”язане з рідним краєм. Наші волинянки знані у Києві не тільки справами і піснями, а й тим, що на більшість заходів вони приходять у національних волинських і поліських строях. Велика подяка організаторам “Берегині” за те, що зробили таку грандіозну справу і, особливо, за запрошення нашого колективу «Волиняни», а також всім, хто підтримав цей фестиваль, хто доклав усіх зусиль для того, щоб на цей фестиваль приїхала така велика кількість людей. Я бажаю успішного проведення фестивалю, а учасникам і гостям – приємного перебування на Волині, яскравих і незабутніх вражень!».
На завершення зустрічі усі разом виконали гімн нашого краю – пісню «Волинь моя» Степана Кривенького.
І загальне фото на згадку про зуустріч.
«ТОЇ СЛАВИ КОЗАЦЬКОЇ ПОВІК НЕ ЗАБУДЕМ!»
Вшанувати пам’ять загиблих козаків ми їдемо на «Козацькі могили», в село Пляшева Радивилівського району Рівненської області. На цьому місці загинуло кілька тисяч козаків і селян, що брали участь у Берестецькій битві (18 червня – 30 червня 1651 року) під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Споруджений на острові Журавлиха, у заплаві річки Пляшівки, меморіальний комплекс «Козацькі могили» став духовним епіцентром поклоніння козацькій героїці.
Гостей привітав директор Національного історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви» Леонід Галабуз та намісник Свято–Георгіївського чоловічого монастиря на Козацьких могилах о. Софроній, який благословив присутніх фестивалю і наголосив, що тут лунає молитва за тих козаків, віддали свої життя за православну віру і свободу нашого народу. Нині продовжує лунати молитва за полеглих героїв сучасної російсько-української війни і за всіх живих, аби збереглася єдність в нашій країні, відновилася сила, аби Христова любов, мир і злагода панували в наших серцях».
Учасники і гості фестивалю поклали квіти до пам’ятника Героям Берестецької битви.
За душі полеглих на полі Берестецької битви ми помолились у Свято-Георгіївській церкві, побудованїй у 1910 –1914 р.р. в пам’ять про них.Унікальність цього храму, аналогів якому немає у світі, полягає у тому, що під одним дахом знаходяться три церкви: Георгіївська (основна); «балконна церква» Бориса та Гліба (розташовується на другому ярусі); та підземний храм Параскеви.
В нижньому ярусі будівлі церкви розміщений саркофаг із козацькими кістками і черепами. Над іконостасом знаходиться картина Івана Їжакевича “Голгофа”. Ліворуч – Михайлівська церква, побудована у першій половині 1600-х рр., перенесена у 1912 році з сусіднього села Острів, з підземним переходом до козацької усипальниці. Існує легенда, що саме в цій церкві молився напередодні битви Богдан Хмельницький.
Співробітники заповідника провели для учасників фестивалю екскурсію музеєм. Особливо вразило те, що в експозиції багато артефактів – предметів, речей, які належали козакам, знайдені археологом Ігорем Свєшніковим: пістолі, мушкети, стріли, кисети, гаманці із кулями і засоби для виливання куль зі свинцю, люльки, чорнильниці, гральні кості, навіть шкіряне взуття – все у гарному стані.
Делегація МГО «Волинське братство» вшанувала пам”ять полеглих козаків та селян біля пам”ятника героям Берестецької битви і виконала пісню «Ой, чого ж ти почорніло, зеленеє поле…» на вірші Тараса Шевченка. Вічна пам’ять загиблим за Україну
…
І,звичайно, фотографії на згадку про такі славетні місця.
Під враженням від побаченого, наповнені й натхненні козацьким духом наших героїчних предків, ми вирушили до Берестечка.
МІСТЕЧКО БЕРЕСТЕЧКО
Містечко Берестечко зустріло нас козацькими, стрілецькими піснями, музикою. Горохівчани прийшли на свято з родинами, у вишиванках й гостинно зустрічають учасників фестивалю.
Розгорнутий репортаж про другий день фестивалю «Берегиня» дав сайт «Район. Горохів», фрагменти з якого ми наводимо:
«На вузьких стежинах міського скверу ніде й яблуку впасти. Тут діють і виставки виробів народних умільців району, і етномайданчики: «Двір Василя Парахіна» (заслуженого працівника культури України, відомого художника); «Рибальське подвір’я» із Холонева; «Пасіка Діда Левка» із Стрільчого; «Козацький курінь» із Вільхівки; Галичанський «Подвірок»,;виставка «Коло млина» із Бран, де народна майстриня Вікторія Букія навіть вчила випікати традиційний горохівський хліб; «У цілительки Дарини та знахарки Федори» із Холонева; «Жабченський родовід» та Перемильський «Господарський двір», на якому навіть косу клепали під музику й танці. А щедрі та гостинні господині ще й не відпускали жодного гостя голодним: і юшку наливали, і варениками з шкварками та іншими смачнючими стравами частували, а хто хотів – міг і по чарці «Медової віагри» “хильнути”…
Кожен охочий міг взяти участь у майстер-класах із сінопластики (Ганна Бойко-Дергай), плетіння вінків (ансамбль «Василинка» зі Смоляви), лозоплетіння (Наталія Ізай), плетіння із соломи (Іраїда Ковальчук), обробки дерева (Михайло Зіник), гончарства (Михайло Мажора) чи ковальства (Петро Ковальчук).
Дзвони Свято-Троїцького собору сповіщали про початок дійства. Попереду через усю площу проходив лірник і співував пісні про козацтво та його долю.
За ним – представники влади, мешканці Берестечка, гості фестивалю. Коли хода зупинилася біля сцени, настав час надати слово самій Берегині, яку давні слов’яни вважали хранителькою джерела життя.
Ведучі Валентина Гриб та Богдан Шкорупський сповістили, що на фестивальний день у Берестечко прибули майстри народного мистецтва із Франції, Білорусі, Словаччини, Словенії, 23 областей України та всієї Волині.
Атмосферу фестивалю організатори видовищно-театралізованого дійства «Козацька слава у віках» передали у максимально автентичних традиціях. Зокрема для учасників прологу підбирали відповідний одяг, пісні, які були поширені на Волині ще в давнину. Артисти розповідали, що навіть чоботи чорного кольору доводилося шукати, бо ж «козаки червоних не носили».
Учасників фестивалю щиро вітали Оксана Іонова – начальник відділу регіональної політики управління стратегічного планування та розвитку Міністерства культури України, Олександр Пирожик – перший заступний голови облради, Валерій Дмитрук – начальник управління культури, з питань релігій та національностей ОДА, Любов Рожнова – директор обласного науково методичного центру культури, Тарас Щерблюк – голова райради, Людмила Косюк – в.о. голови РДА, Діна Колесник – начальний відділу культури РДА та Валентина Залевська – міський голова Берестечка.
Основна тема видовищно-театралізованого дійства “Кзацька слава у віках” – героїзм козацтва під час битви під Берестечком 1651 року на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким. Він урочисто пообіцяв козакам та люду: «Я нині могутній як ніколи, я не пущу орду московську голодну, дику, віроломну в козацьку землю!».
Народний артист Петро Панчук,актор Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка, режисер, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, наголосив на силі і красі народної пісні, споконвіку була вона з нашим народом, і в печалі, і в радості, надихала, піднімала з колін, кликала до бою, до перемоги. Він прочитав присутнім уривок з твору Кобзаря «Чи то недоля, чи неволя».
І знову на сцені звучали козацькі думи, історичні балади, героїко-патріотичні пісні, вірші.
Пісня «Стрілецька могила» волинянина Олександра Каліщука у нашому виконанні вразила присутніх. Адже вона є актуальною і нині:
Вставай, любий сину,
Вставай, не барися!
За рідну Вкраїну
Вставай поборися! – співали ми, і всі слухали її стоячи, вшановуючи героїв, полеглих за волю України. І героїв нинішніх, хто загинув під час російсько-української війни на Сході України. На очах багатьох бриніли сльози… Адже саме в цей день на Волині ховали двох славних синів України, які полягли на Донбасі, Андрія Єлістратова і Сергія Цепуха.
Великим успіхом користувався виступ народної артистки України Світлани Мирводи. Пісню «Колискова для коханого» присвятила бійцям, яких вдома чекають дружини з вірою в перемогу. А романс «Друже Ковалю» – останньому командиру УПА Василю Куку на псевдо «Коваль».
Улюбленцем публіки став заслужений артист України Тарас Силенко, який вразив своїми артистизмом, емоційністю, оригінальним репертуаром, який запалював енергетикою і козацьким духом. Він віртуозно грає на старосвітській бандурі, виконує псальми, рідкісні епічні твори.
«Яскравими були виступи закордонних гостей – заслуженого аматорського колективу Республіки Білорусь «Вясковая табала» із Хотислава Брестської області (керівник Галина Хомік), фольклорного колективу «Вишня» із Словаччини (керівник Блажена Шутяк) та Каріни Маловшек – солістки спілки українців у Словенії. А найбільшу хвилю емоцій викликав виступ франко-слов’янського хору із міста Тулузи у Франції (керівник Дебрюй Марі-Сюзан), які українською мовою гучно заспівували: «Реве та стогне Дніпр широкий», а цю мелодію миттю підхопили й горохівчани і їхні голоси злилися воєдино, здавалося, співає все Берестечко!»
Гостинні місцеві мешканці від душі запрошували до накритих столів і пригощали смачними стравами волинської кухні.
Ми завітали на «Рибальське подвір’я», причастилися юшкою, а з щирими і щедрими господинями села Холонів ще й пісень заспівали та й потанцювали!
І наші враження від містечка Берестечка на згадку.
Відроджений Міжнародний фестиваль українського фольклору «Берегиня» у місті козацької слави вдався!
Прощавай, Берестечко! Нас чекає Лобачівка.
Вікторія Рутковська,
Жанна Шнуренко,
Фото Георгія Лук’янчука, Світлани Мирводи,
Оксани Хмілевської
В статті використано матеріали
з сайтів Волинської обласної радита «Район Горохів»
