ФЕСТИВАЛЬ «БЕРЕГИНЯ»: ДЕНЬ ПЕРШИЙ -

Spread the love

ВОЛИНСЬКА БЕРЕГИНЯ

ФЕСТИВАЛЬ «БЕРЕГИНЯ»: ТРИ ЩАСЛИВИХ ДНІ

«БЕРЕГИНЯ»: ДЕНЬ ПЕРШИЙ, П’ЯТНИЦЯ. ЛУЦЬК.

Ось і перегорнули ми ще одну життєву сторінку – яскраву і неповторну – з життя Міжнародного громадського об”єднання «Волинське Братство». З 10 до 12 серпня 2018 року в Луцьку пройшов Восьмий міжнародний фестиваль українського фольклору «Берегиня», на який усі чекали довгих п’ять років.

Як і на попередніх семи мистецьких форумах, його основною метою є консолідація світового українства засобами збереження традицій народної культури. На фестиваль покладена важлива місія, яку він виконує з честю: підняти з народних глибин і показати широкому загалу розсипи пісенних, музичних, хореографічних самоцвітів України. До участі були запрошені фольклорні колективи від українських громад Білорусі, Польщі, Словенії, Франції, Словаччини, а також із майже всіх областей України.Волинь представила понад сто фольклорних гуртів та окремих виконавців з районів і міст області.

МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ

Про поїздку на Восьмий Міжнародний фестиваль українського фольклору ми, ансамбль «Волиняни», мріяли давно. Для нас вона була бажаною і очікуваною ще й тому, що ми читали публікації, чули захоплюючі спогади і враження від Ольги Василівни Рутковської – народознавця, журналіста з багатолітнім стажем роботи на культурній ниві і проведення фольклорних вечорів – нашої волиняночки, яка стояла біля витоків цього фестивалю і готувала на ньому регіональні програми.

Вітаючи і радіючи з повернення “Берегині”, Ольга Василівна хоч і заочно, але також долучилася до цієї події, надіславши на Міжнародну наукову конференцію «Народна творчість українців у просторі й часі», яка проводилась у рамках фестивалю, статтю про унікальну людину, етномузиколога, світлої пам”яті Кузьми Смаля з м. Кіцмань на Буковині. Він одноосібно записав у різних куточках України і Румунії, розшифрував, занотував і видав фольклорних матеріалів у 33 окремих збірках, з них три – з Рівненщини і одну з Волині.

alt

І, звичайно, її спогади про перший фестиваль: “А у мене в ці дні перед очима оживали незабутні моменти першої «Берегині». Тоді я була сценаристом і постановником кількох фестивальних програм: Вечора регіонального фольклору на сцені Волинського музично – драматичного театру імені Тараса Шевченка, «Українського весілля» з розмаїттям традицій і обрядів з 20 областей – у Зеленому театрі в парку культури і відпочинку імені Лесі Українки; «дитячих забав на сіножаті» і свята Купайла – на березі річки Стир.

З того часу минуло 27 років, «Берегиня – 1991» вже стала історією, але зерна, засіяні нею, дали гарні сходи. Згадаймо й низько вклонімося світлій пам’яті фундаторів і творців цього національного мистецького шедевру, не забуваймо про тих, хто починав цю святу справу і шануймо тих, хто гідно її продовжує».

Тож, нашому гурту “Волиняни” випала щаслива нагода побачити все на власні очі і зануритись у це свято українського духу. А за запрошення завдячуємо директору Волинського обласного науково-методичного центру культури Любові Рожновій та викладачу культурології Волинського Державного коледжу культури і мистецтв ім. Ігоря Стравінського, провідному методисту народної творчості ОНМЦ, Ірині Хмілевській, з якою вже довгий час співпрацюємо і підтримуємо теплі стосунки.

Ми ретельно готувалися, добирали репертуар, сперечалися, вагалися, на репетиції весь час збиралися, і завдяки вмілому керівництву, режисерським порадам та підтримці пані Ірини, були готові до поїздки.

ЛУЦЬК. ХОДА. ЗАМОК ЛЮБАРТА

Отже, п’ятниця, 10 серпня, сьома година, подвір’я нашого офісу. Комфортабельний автобус «Мерседес» вже чекає на своїх пасажирів, речі завантажені. Ну, от і все. Прощавай, Києве! Наш курс – на Волинь!

Дорога у веселій компанії завжди легка і приємна. А як поталанило нам з водієм! Андрій – спокійний, врівноважений, разом з тим, веселий, легкий у спілкуванні, любить жарти, – він відразу став нашим другом.

Пролітають за вікном мальовничі пейзажі Київщини, Житомирщини. Перетинаємо кордон з Рівненщиною… І – три, два, один! Пісня «Волинь моя», яку ми традиційно співаємо, в’їжджаючи на рідну землю, з надзвичайною силою і піднесенням залунала з вікон автобуса й луною розлилася навкруги.

Рівненська і Волинська області. Невеличка зупинка

Святковий Луцьк зустрів нас гостинно і радісно: центр міста вирував, співав, дзвенів музикою. Він неначе перетворився на гамірний вулик, адже його заполонили колективи не лише з 21 областей України, а й з-зарубіжних країн. Ярмарок виробів народних умільців, етнографічні майданчики та навіть вулична кухня, де безкоштовно пригощали однією з найголовніших українських страв – варениками: ось далеко не все, що могли побачити лучани і гості міста. З приємним, хвилюючим відчуттям ми зупиняємось біля Міського палацу культури, йдемо переодягатись і готуватись до виступу. Ми – в Луцьку! Ще не віриться, адже попереду стільки цікавих, яскравих, несподіваних подій і зустрічей!

ВЕСЕЛКОВІ БАРВИ ФЕСТИВАЛЮ

Фестиваль “Берегиня” розпочався з молебня, який провів Митрополит Луцький та Волинський Михаїл в Луцькому Свято-Троїцькому Кафедральному Соборі. Владика благословив гостей і учасників форуму та побажав гостям успішної участі й приємного перебування на Волині.

Потім всі учасники з Театральної площі святковою ходою вирушили до Замку Любарта, де й відбулося відкриття «Берегині». Колективи з різних куточків України і країн Європи вітають лучан.

З прапорами Волині і Волинського Братства, одягнені в автентичні волинські строї, ми також вливаємось в колону.

А нас вітає запальною музикою та піснями «Етнографічне село», яке розтяглося від Театральної площі і вздовж всієї вулиці Лесі Українки. Тут кожен район відтворював знаряддя праці і щоденного побуту сільського життя: і пряли, і льон чесали, і вишивали, і запрошували до себе в гості – хто в обійстя гончара, кузню, лісничівку, старовинний шинок, млин, ґуральню, рибальське подвір’я… А якою радісною несподіванкою було, коли Ганна Маковська зустріла своїх землячок з Любешівського району! Вони чесали, тріпали льон, тягли на дерганці і все це з примовками, з пісням й підтанцьовками. Ми з Ганною Олександрівною не втримались й пішли в танок.

Поступово процесія заповнює площу в замку Любарта, де відбудеться урочисте відкриття фестивалю.

І ось вже на території замку багатоголосся, різнобарв”я, веселий гомін .

Мистецьке дійство «Волинь, благословенна ти в віках» розпочалося з хвилини мовчання і вшанування пам’яті двох бійців-волинян з Луцька та Камінь-Каширського району, які напередодні загинули на Донбасі, захищаючи Україну від російських окупантів, і героїв, полеглих за волю і незалежність України.

Учасників фестивалю привітали народний депутат України Ірина Констанкевич, голова Волинської обласної держадміністрації Олександр Савченко, заступник голови Волинської обласної ради Роман Карп’юк, виконуючий обов’язки Луцького міського голови Григорій Пустовіт.

«Вітаю всіх учасників зі стартом міжнародного фестивалю «Берегиня». Цей фестиваль є свідченням нашої ідентичності та тисячолітньої культури. Хочу щиро подякувати всім, хто підтримав цей фестиваль, хто доклав усіх зусиль для того, щоб на цей фестиваль приїхала така велика кількість людей. Сьогодні тут звучить українська пісня, що додає нам сили, що особливо важливо у час війни. Такими фестивалями ми стверджуємося як українці і показуємо всьому світу, що у нас є велике майбутнє», – наголосила народний депутат Ірина Констанкевич.

Святкове відкриття фестивалю розпочалося з показу традиційних обрядів зажинок і обжинок. На сцені розгорнулось розкішне полотно зі звичаїв літнього календарно-обрядового циклу. Фольклорно – етнографічні ансамблі – наш золотий фонд, – зуміли зберегти у чистому вигляді численні зразки волинсько-поліської етнокультури і репрезентувати це у своїх виступах. Реліктові пісні, ритуальні дійства, рухи, як от оспівування останнього зжатого снопа та «Волосової бороди» (подекуди її називають «Спасовою»), – все має магічне значення, адже це складало зміст і суть буття наших предків. Колективи змінювали один одного, автентичний спів, місцева говірка, етнографічні костюми – зачаровували. Режисерові, заслуженому діячу Ірині Хмілевській, команді творчих працівників ОНМЦК вдалося майстерно перенести на сцену і професійно, з етнографічною, точністю відтворити те, що притаманне тільки волинському краю, що відрізняє його від інших регіонів.

Далі програму Восьмого Міжнародного фестивалю українського фольклору «Берегиня» продовжили виступи мистецьких колективів з різних куточків України та з-за кордону.

Ось, нарешті, і наш виступ. Хвилюємось. Але знаємо, що нас підтримують друзі: Михайло Ткачук, Жанна Шнуренко, Валентина Слободян, Ігор Ашихмін, Петро Панчук. А ще – учасники фольклорного колективу з Локачинського району, (навесні 2016 року вони виступали в Києві) і багато інших, кого ми зустріли цього святкового дня в замку. Піднесене, з високим емоційним підйомом виконання ансамблем пісні «Спомин про Волинь» нашого керівника Ганни Маковської, викликало бурхливі оплески.

Після успішного виступу нас вітали Любов Рожнова, Ірина Хмілевська. Оксана Хмілевська навіть не впізнала нас, коли ми вийшли на сцену в автентичних костюмах різних районів Волині. Це – успіх! Радості немає меж! Тепер можна розслабитись, поспілкуватись зі словаками, поляками, французами, волинянами зробити фото на згадку.

Користуючись нагодою, я оглянула замок Любарта і на кілька хвилин занурилася в епоху XVI ст.

Але час вже їхати до готелю влаштовуватися, вечеряти. Біля автобуса ми заспівали «Волинь моя». Раптом до нас підійшла перекладачка франко-слов’янського хору з м. Тулузи з пропозицією заспівати разом. Виявилось, що ця пісня – з їхнього репертуару, і колектив спеціально вивчив її, щоб виконати на фестивалі. Потужний спів волинян і французів полинув далеко за обрії і поніс наші щирі почуття любові і щастя. І волинський коровай у подарунок.

Кафе «Алеко», де нас смачно нагодували, розкішний готель «Срібні лелеки» – райський куточок в самому центрі – все це прояви піклування і турботи оргкомітету фестиваля. За це їм – велика подяка!

Наприкінці дня у нас відбулася запланована зустріч з протоієреєм отцем Миколою Цапом, канцлером Волинської єпархії, викладачем Волинської православної богословської академії, який з благословення Митрополита Луцького і Волинського Михаїла, запросив нас на екскурсію до цього учбового закладу. На території Свято-Троїцького Кафедрального Собору він розповів про історію головного храму Волині, показав духовну консисторію (резиденцію) Владики, де він живе і працює.

Але свято на цьому не закінчилось. Ввечері, після напруженого фестивального дня, свій 45-літній ювілей відзначав Ігор Ашихмін, чоловік нашої чарівної учасниці ансамблю Лілічки. Опів на першу в альтанці, під зоряним небом, серед духмяних ялин і запашних квітів, ми привітали ювіляра і заспівали йому «Многая літа!». Такою фінальною крапкою завершився перший день перебування нашої делегації на фестивалі. Багато нового, цікавого і несподіваного ще попереду…