Все це правда. Кривава і гірка. Це дійсно було – так недавно і ніби вже так давно… Як швидко спливає час й віддаляє жахливі картини зруйнованих міст і сіл, а, головне, – зламаних життів, доль сотень тисяч людей – дорослих і, на жаль, дітей. Та назавжди закарбувалися у пам’яті свистіння куль, вибухи гармат за кількасот метрів від тебе, а перед очима – напружені й зосереджені, засмаглі обличчя зовсім молодих, а також старших, вже досвідчених бійців. Цього неможливо забути. Ніколи! Це як шрами на серці, які нічим не залікуєш…
Минув рівно рік, як ми починали їздити в АТО. Згадаємо сьогодні про ці незабутні зустрічі з любов’ю і з надією, що побуваємо у цих місцях ще неодноразово, але вже у мирний час. З розгортанням бойових дій на Донбасі влітку 2014 року, на прохання Міністерства оборони, екс – міністр культури України Євген Нищук зініціював довготривалий проект «Митці на лінії вогню», і найпершим кроком була низка різноманітних заходів й серед них – поїздка діячів культури на передову та блокпости по всій зоні АТО під назвою «Святий Миколай – воїнам». Вирушив «творчий десант» 15 грудня 2014 року, ввечері, від Михайлівського Золотоверхого монастиря, благословив на вдалу дорогу і відправив молебень священик, серед проводжаючих було багато волонтерів. Режисером і натхненником заходів виступив заслужений діяч мистецтв України Сергій Архипчук, який надзвичайно гармонійно відтворив образ Святого Миколая. Пісні про Україну, рідний край, захисників Вітчизни про єдність армії і народу розпочинали й завершували творчі зустрічі. Важливу і дієву роль у втіленні проекту відіграв Чернігівський військово – музичний центр сухопутних військ. Цікаві історичні довідки, факти надавав неперевершений оповідач історичних сюжетів, дослідник, видавець Сергій Коваленко. До «творчого підрозділу» входив лідер гурту «Фата Моргана» Ігор Роман (Горлівка), який виконував власні пісні. До речі, він мав нагоду 9 травня 2014 року відчути всі «принади» спілкування з новою владою, а точніше, з «руськімі асвабадітєлями», провівши кілька днів під тортурами у полоні в Горлівці. Авторські твори також звучали від мандрівного кобзаря (цього разу – під гітару) Василя Лютого. Особливо гаряче сприймали хлопці пісні «Меч Арея» і «Донецьк. Аеропорт», присвячену «кіборгам», «Мчать козаки», написану в пам’ять за загиблими під Іловайськом. Свою поезію (іноді з гострими, але актуальними слівцями) читав спортивний коментатор Дмитро Лазуткін, автор та ведучий програми «Чоловічий клуб» на Першому Національному телеканалі. Подружній дует, заслужені артисти України Інесса Братущик (лауреат першої «Червоної Рути») і Орест Хома, дарували українські народні жартівливі й авторські пісні, які стали популярними у їх виконанні. Заслужена артистка України, володарка Гран – прі міжнародного фестивалю «Світ музики» в Італії, солістка Академічного оркестру народної і популярної музики Національної радіокомпанії України, доцент Університету «Україна», Світлана Мирвода, привезла на Схід «Пісню водія АТО», сл. О. Балабка, муз. Л. Нечипорука і «Мій син», сл М. Дорожкіна, муз. Николишина; під час виконання дарувала воякам теплі речі – шалики, рукавички тощо. Зацікавлено сприймали слухачі історію створення романсу «Друже Ковалю» (на відому мелодію «Поруччик Голіцин», першоджерело якої – українське) і його виконання дуетом у складі Світлани Мирводи та Василя Лютого. Завдяки фотокору в нашій поїздці – Віктору Глазку – маємо чудові світлини -фотофакти. Отець Олександр з Одеси (УГКЦ) молився за нас, за бійців, спілкувався з ними, дарував молитовники.
Перший концерт (16 грудня) відбувся у Сватівському районі, на Луганщині, у частині реактивної артилерії. Як і кожний наступний, він був дуже мудро побудований. Адже за задумом режисера Сергія Архипчука, окрім розважального моменту, ненав’язливо і щиро хлопцям подавався патріотизм.
Під час ритмічних і запальних пісень наших співачок (І. Пекельної, С. Мирводи, І. Братущик) вояки з мужніми, обвітреними, часто неголеними обличчями, ставали завзятими танцюристами. На думку приходила приказка: «Хто як танцює – так і воює». Вони були прекрасні! Завершальний виступ відбувся у полі із скаженим вітром, вже у сутінках, за 800 м від кордону з Росією. Постові прослухали кілька пісень під гітару та отримали від Святого Миколая подарунки. А потім і самі не втримались – заспівали. До речі, ми намагалися виступати вдень, бо керівництвом АТО цією територією дозволяється пересуватись тільки світлої пори доби. З особливою турботою військові переймались нашою безпекою, постійно давали супроводжуючих, які добре орієнтувалися на місцевості та мали відповідний документ; артистів забезпечили бронежилетами й касками.
20 грудня у Краматорську зустріли… Леніна у жовтих штанях і блакитному пальті. Виступали у аеропорту перед «кіборгами». Саме тут на «біс» сприймалася пісня В. Лютого «Донецьк. Аеропорт». Командування вручило нам грамоту з подякою.
21 грудня у Маріуполі, де базувалася Національна Гвардія, по приїзді нас одразу ж застерегли: якщо зазвучить попереджувальна сирена, то є лише чотири секунди, щоб добігти до бліндажа. А як то бігти у концертних чобітках на високих підборах? Краще – босоніж! На щастя, розбуватись не довелося. Цей завершальний концерт пройшов на піднесенні – хлопці із задоволенням пританцьовували, а наприкінці всі кинулись до спільного фото.
Загалом творча група проїхала 2600 км, відбулося 11 виступів. Нас почули і побачили до двох тис. вояків, вони отримали майже три тони подарунків від Святого Миколая, які були зібрані небайдужими українцями. Особливо зворушливі малюнки і листи та попаковані гостинці під гучною назвою «Захиснику Вітчизни» підготували дітки та їхні батьки, вчителі ЗОШ №234, №52, №153, музшколи №14 м. Києва і Петропавлівсько – Борщагівської ЗОШ, Софіївсько – Борщагівського НВК, Хотівського ліцею, Новосілківської ЗОШ Києво – Святошинського р – ну та Центру народної творчості м. Вишневе Київської області. Активно долучились до акції жіноча громада села Хотів та депутат С. Г. Акименко з Києво – Святошинського р – ну Київської області; підприємець М. Мостовий (м. Українка), який зробив воїнам до «святкового столу» власноруч зроблену тарань. Одна з провідних народних майстринь з виготовлення традиційного печива, а в минулому оперна співачка Віра Ляхор, спекла кількасот «миколайчиків»; також пенсіонерка Ніна Яківна і співробітники київського музею Івана Гончара підготували свої «миколайчики». Кошти для закупівлі шкарпеток, рукавичок, берців, термобілизни, новорічних ялинок та іграшок люб’язно надали головний редактор Всеукраїнського культурологічного тижневика «Слово Просвіти» Любов Голота, поетеса і письменниця Раїса Харитонова (Талалай) та лікарі лікарні Укрзалізниці. Плела рукавички і шкарпетки професор Києво – Могилянської Академії пані Наталя. Консервацію приготувала заслужена артистка України Наталя Шелепницька; речі та продукти (калина, малина тощо) – Олександр Чайковський, цигарки – Рауль Чилачава, Орест Данилевич. Книгарня «Національний музей Тараса Шевченка» подарували «Кобзарі». Сотні примірників своїх книг передали: політик Левко Лук’яненко, письменники Софія Майданська, Євген Дудар, Олег Чорногуз, Рауль Чілачава, Оксана Неживанко, Тетяна Череп – Пероганич.
Ми впевнені, адже самі це бачили, що наші зустрічі й подарунки зігріли воїнам душі та серця. Емоції солдат, відгуки керівництва підтверджують – такі акції вкрай необхідні, бо гармонійно поєднують виховні моменти й піднімають бойовий дух вояків. Слава Україні! Героям Слава!
Триває незакінчена національно – визвольна війна, яка продовжується з одним ворогом майже 360 років. На превеликий жаль, не всі українці розуміють, хто саме є агресор у цій війні, а пропаганда, що йде із сусідньої держави, наповнює мізки людей брехнею та облудою. Головним завданням митців, науковців, всієї інтелігенції України було і є – донести в цих складних умовах Слово, покликане правдою та зігріте серцем.Тому продовжуємо їздити з концертами, лекціями, волонтерською допомогою на Донбас і молимося, щоб бойові дії в зоні АТО, нарешті, завершилися.
Світлана МИРВОДА, засл. арт. України
