Тарас Шевченко – національний поет українського народу, тому кожний українець має свого Шевченка. Чим більше занурюєшся у світ його поезій, записи щоденника та подробиці життя, тим більше починаєш розуміти невичерпність цього феномену нашої історії та культури.
Іван Марчук – народний художник України, лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, член Міжнародної Академії Сучасного Мистецтва «Золота гільдія» в Римі – знакова постать для національної і світової культури в її позачасовому вимірі: знаходиться під № 72 зі 100 живих геніїв світу, визначених рейтинговим опитуванням у Великій Британії (GreatorsSynectics, 2007). Він вважається «генієм, що вплинув на трансформацію суспільної свідомості» (всесвітній портал EarthUnivers, 2007). Жіночий клуб «Волинянка» пишається тим, що Іван Степанович – наш давній добрий друг, земляк, родом з Великої Волині (село Москаліївка Лановецького району Тернопільської області). То ж бажаємо йому довголіття, творчого натхнення і ще багатьох нових робіт і виставок!
Багато паралелей можемо спостерегти між життями Шевченка й Марчука: обидва вийшли з глибин українського села; обидва без протекції, завдяки лише вродженому талантові й титанічній праці, досягли найвищих мистецьких вершин; обидва, попри популярність і славу, усе життя були самітниками. Його Шевченкіана – це сорок два твори (із ста задуманих), це Шевченків «Кобзар» з його, Марчуковими, малюнками. Художник ішов не шляхом буквального ілюстрування рядків поета – він намагався передати напруження слова шевченківського «Кобзаря», палітру емоцій, духовних поривань, філософських роздумів. Дмитро Павличко, сам блискучий майстер поетичної метафори, відзначає своєрідність трактування «Кобзаря», тонко відчуваючи непомітні навіть для багатьох мистецтвознавців пластичні деталі: «Марчук явив нам свого Шевченка, не подібного на Шевченка Сластіона чи Касіяна, але саме тим і цікавого. Була ще, мабуть, у художника мета показати, що «Кобзар» – це вже не книжка, а плоть землі нашої. Тріщини, які пробігають через долоні, одяг, бандури, чола Шевченкових персонажів, нагадують тріщини у висохлому від суховію чорноземі. Відчувається спекотна суша землі, але і її родючість, непохитність і незнищенність… Він змушує нас іншими очима прочитати Шевченка, по – новому осмислити і в собі зміцнити його філософський дух».
У центрі циклу образ Шевченка – сім портретів поета. Ось один із них, де Шевченка зображено молодим, зосереджено – задумливим (це період «трьох літ» – переломний у житті Тараса). У ньому – історичне прозріння й нова для Шевченка тема людської самотності у світі, пересиченому брехнею, заздрістю, підлістю та дволикістю. Настрої, що охопили поета, надзвичайно складно передати пензлем, але Іванові Марчуку це вдалося. На його картині Тарас у зажурі прихилився до дерева, гілля якого химерно розрослось і так густо заповнило простір, що в ньому заплутались і люди, і птахи, і саме небесне світило. Пітьма оповила світ, і лиш палахкі свічі рослин і квітів, що, беручи цілющу енергію життя з глибин рідної землі, розливають навколо себе трепетне сяйво надії на неминучий прихід справжнього – теплого й сонячного – дня. Узагалі ж, мовлячи про Шевченкіану Івана Марчука, можемо стверджувати, що ні до неї, ні після неї не було такого глибокого й пластичного, акцентовано-психологічного трактування Шевченкових образів. Ці твори художника зберігаються у фондах Шевченківського національного заповідника на колишній Чернечій – Тарасовій горі.
(За С. Бушаковим. З Інтернету)
ВИСТАВКА КАРТИН «ШЕВЧЕНКІАНА» ІВАНА МАРЧУКА
З нагоди 200 – річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка і 180 – річного ювілею Київського національного університету імені Тараса Шевченка в Мистецькій галереї головного корпусу Університету відкрилася виставка картин «Шевченкіана» Івана Марчука. Митець спромігся мати близько 100 персональних виставок. Наприкінці серпня 2013 р. проходила виставка в Київському Музеї історії Києва під назвою «Нерозгадані тайни». Нещодавно завершилося експонування картин в Литві у знаменитому замку Радзивілів. Про Івана Марчука пишуть книжки («Я єсмь» О. Климчук), до його картин складають вірші (470 віршів написав поет Олег Гончаренко). Художник має глибоке філософське світобачення, тому творить образи, які відбивають найглибші потрясіння нашої доби
Експонована колекція картин під назвою «Шевченкіана» Івана Марчука у Мистецькій галереї – це цикл полотен, створений за творами великого поета. У 1994 року видавництво художньої літератури «Дніпро» надрукувало Шевченкового «Кобзаря» з ілюстраціями Івана Марчука. Саме ці ілюстрації і складають «Шевченкіану» художника. У творчості Марчука експонована колекція посідає особливе місце. На виставці представлено 42 малярських полотна, які не лише ілюструють поетичні рядки Тараса Григоровича, а й виражають світобачення самого художника, насамперед його історіософію. Іван Марчук надзвичайно точно передав настрій та почуття генія українського народу. Створюючи «Шевченкіану», Марчук не йшов шляхом буквальної ілюстративності рядків поета, а навпаки – переступав через історичні деталі та етнографічні подробиці, прагнучи передати духову напругу «Кобзаря», в якому є вся палітра емоційних переживань і нюансів.
Виставка триватиме до 31 березня.
Організатори експозиції: Центр фольклору та етнографії Інституту філології.
