Березень – світанок весни

Ось і нас­тав бе­ре­зень – пер­ший мі­сяць вес­ни. А колись він вважав­ся ще й пе­ршим мі­ся­цем ро­ку і, взагалі, пер­шим мі­ся­цем існу­ван­ня Сущо­го Сві­ту. У Біблії (від Мой­сея) на­во­дять­ся від­по­від­ні свід­чен­ня: «… мі­сяць сей (бе­ре­зень) бу­де вам по­чат­ком мі­ся­ців, першим се­ред мі­ся­ців ча­су».
Іс­то­рич­ні да­ні свід­чать, що са­ме з бе­рез­ня починався но­вий рік у ста­ро­дав­ніх єгип­тян, пер­сів, греків, рим­лян і ба­га­тьох ін­ших на­ро­дів дав­ни­ни. У Київ­ській Ру­сі бе­ре­зень був пер­шим мі­ся­цем ро­ку аж до 1492-го ро­ку но­вої ери, ко­ли спе­ці­аль­ним рі­шен­ням Мос­ков­сько­го Со­бо­ру цей тер­мін із со­ці­аль­но-релігійних мір­ку­вань бу­ло перенесено на ве­ре­сень. Потім, у 1700-му ро­ці, цар Пет­ро І сво­їм ука­зом «зміс­тив» по­ча­ток ро­ку в чер­го­вий раз – вже на сі­чень.
Бу­ло по­мі­че­но, що під ді­єю жит­тє­дай­но­го со­няч­но­го теп­ла са­ме в цей час – після вес­ня­но­го рів­но­ден­ня, ожи­ва­ють бе­ре­зи, пов­нять­ся со­лод­ким со­ком і прикраша­ють­ся «се­реж­ка­ми».

Мож­ли­во са­ме то­му муд­ре­ці си­вої дав­ни­ни на­рек­ли пер­ший місяць вес­ни іме­нем «БЕ­РЕ­ЗИ» – на­йяс­кра­ві­шо­го сим­во­лу при­хо­ду вес­ни і чу­до­во­го ін­ди­ка­то­ра змін, які нас­та­ють в при­ро­ді. По­чав­ся рух бе­ре­зо­во­го со­ку – це і сма­ко­та, і сиг­нал гос­по­да­ре­ві про те, що зем­ля від­та­ну­ла на всю гли­би­ну вко­рі­нен­ня берези.
«Ви­ки­ну­ла» бе­ре­за зе­ле­ні лис­точ­ки – ґрунт прог­рів­ся до поверхні.
На­род­ні прик­ме­ти свід­чать: бе­ре­зень має сім по­год – кру­тить, му­тить, припікає, сіє, віє, розли­ває, з не­ба щед­ро по­ли­ває.
Та як тіль­ки по­чу­єш жай­во­ро­на, знай – це на стій­ке теп­ло.
Особ­ли­во­го зна­чен­ня хлі­бо­ро­би на­да­ва­ли дню вес­ня­но­го рівнодення. В цей день випі­ка­ли з тіс­та фі­гур­ки й сим­во­ли різ­них пта­шок, ви­но­си­ли їх в по­ле чи сад, примов­ля­ю­чи: «Пта­шок викликаю із теп­ло­го краю. Ле­тіть со­ло­вей­ки на на­шу земельку, спішіть лас­ті­вонь­ки пас­ти ко­рі­вонь­ки». По­тім ци­ми тіс­теч­ка­ми пригощали ді­тей.

Бу­ли й ін­ші прик­ме­ти бе­рез­ня:
– як­що сніг та­не швид­ко, а во­да бі­жить пруд­ко – на мок­ре лі­то;
– як­що час­ті ту­ма­ни – лі­то бу­де до­що­ве;
– як­що ба­га­то со­ку в бе­ре­зи – че­кай до­що­во­го лі­та;
– як­що віль­ха роз­пус­тить лис­тя ра­ні­ше за бе­ре­зу – бу­де хо­лод­не літо;
– спів со­лов'я, ку­ван­ня зо­зу­лі на го­ле де­ре­во – до нев­ро­жаю;
– як­що до пер­шо­го гро­му зем­ля не роз­мер­знеть­ся і бу­дуть два грозо­ві дні пос­піль – до гар­но­го вро­жаю.

1 березня – Всесвітній день кішок
3 березня – Всесвітній день письменника
8 березня – Міжнародний жіночий день
20 березня – Весняне рівнодення
21 березня – Всесвітній день поезії.
31 березня – Година Землі
Релігійні свята у березні. Дні народження видатних українців
1 березня – День святих 12-ти мучеників
4 березня – 160 років від дня смерті М.В. Гоголя (1809-1852)
5 березня – 185 років від дня народження Л.І. Глібова (1827-1893)
9 березня – День народження Т.Г.Шевченка (1814—1861).
10 березня – 225 років від дня народження Устима Кармалюка (1787–1835)
22 березня – 170 років від дня народження М.В. Лисенка (1842-1912)
30 березня – Преподобного Олексія (Теплого Олекси)
У березні, У березні
Верба цвіте на березі,
Осика від граків рясна,
Бо вже – весна,
Весна, Весна!
І сонця тепле колесо
Зігріло ніжний пролісок,
І жебонять потічки,
Стікаючи до річки.
Це так зазвичай у березні відбувається. Але цього року…

Ой, весна, весна
Ти до нас прийшла.
Що ж ти нам, весна,
Ой, та принесла?

Такого снігопаду,
Такого снігопаду
Не бачив місяць Березень давно.
Весна! Та сніг все падав…
Весна! А сніг все падав.
І що Весну чекають, негоді все одно.

Березень нас здивував –
Зиму все не відпускав
Закохався мабуть дуже
Й до весни йому байдуже.
То ж трима його Зима
І безсила тут Весна.
Щоб любов цю розтопити
Треба Сонечка просити.
Сонце красне, де ти є?
Подаруй тепло своє!!!

Просили і цього року у березні про прихід Весни і Зиму проводжали… Колодій, Колодка, Колодки, Масляниця, Масляна, Масниці, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення, Загальниця, "Ніжкові заговини" тощо – різні назви давньослов'янського чи навіть праслов'янського семиденного свята на честь весняного пробудження природи, коли "КОЛО починає діяти".
Головні дійові особи свята – жінки, що свідчить про прадавні, вірогідно ще з часів матріархату, витоки свята. Воно багате веселими та радісними ігрищами, але водночас несе суттєве виховне навантаження. Обов'язкове вживання "колодієвих" напоїв. На це свято годилося обов'язково помиритися, а ворогуючим людям пити такий напій "по колу", щоб погасити злобу та роздратованість, інакше зло за рік до наступного приходу Колодія так сточить серце та душу, як шашіль тверду деревину. Недаремно наші прародителі прославляли Колодія, бо він ще Бог бадьорого духу, злагоди, міцного здоров'я.
Ходім, Колодію,
На нашу затію.
Будем їсти, будем пити
Світ Божий хвалити.
Ой спасибі, Колодію,
Що зібрав до купки,
Гостювали, цілувались,
Аж злипались губки!

Кожна господиня Готувала на Масляну пироги з сиром, або варяниці, сирники, налисники або ж ліниві вареники. Але найчастіше готували пухкі вареники з сиром, щедро поливаючи їх маслом, до яких жартівливо приспівували:

Вареники-великомученики,
Велику муку терпіли,
В окропі кипіли,
Сиром боки позапихані,
Маслом очі позаливані,
Я вас, вареники, величаю
І в сметану вмочаю.

Ну а ми млинців зробили,
Кого треба пригостили.
Решту в Клубі нам згодилися
Тим, хто в березні народилися.

admin

See author's posts