Spread the love
(с. Вишнів Любомльського району Волинської області)
Дуже приємно, коли вперше отримуєш запрошення взяти участь у святі рідного села. Я часто буваю на своїй Малій Батьківщині, спілкуюсь з односельцями, адже я там народилась і закінчила восьмирічну школу. Там живуть мої батьки і часто відпочивають на канікулах мої діти. І хоча вже більше 14 років я живу у Києві, своєї віддаленості від рідної волинської землі не відчуваю.
Вишнів — село за 1км на південь від Любомля, засноване у 1520 році. У цьому селі не народжувалися майбутні гетьмани чи великі історичні діячі, тут не будували культових споруд… Цей населений пункт розташований набагато ближче до Європи, ніж до української столиці, – усього за 18 км від митного переходу „Ягодин”.
Вишнів – чимале село. Близьке розташування його до прикордонної території обумовлює і спосіб життя селян. Майже кожна друга родина живе з митниці. Хто на митниці працює, хто на заправках, які не так давно побудували на місцевому болоті. Самі ж вишнівчани жартують, що від Ягодина до любомльського перехрестя – кілька десятків таких закладів. Тож, місцева інфраструктура процвітає… Тут мешкає близько 1,5 тис. населення, чимало старожилів. Правда серед довгожителів більшість – жінки. Чоловіків у селі менше, бо глави сімейств подаються за кордон на заробітки, аби було за що утримувати дружину та діток.
А малюків у Вишневі чимало. Успішно функціонують навчальні заклади. Середня школа, збудована в 1986 році. А не так давно з садочка та школи організували навчально-виховне об‘єднання. У дитсадочку не щороку, звісно, але трапляється, що набирають по дві групи. З сусідніх населених пунктів, які об’єднуються Вишнівською сільрадою, учнів возить сільський автобус. В селі також можуть похвалитись бібліотекою, що зараз велика рідкість. Бібліотечні фонди час від часу поповнюються, односельці читають книги, а малеча хоче яскравої літератури.
Пам’яток архітектури у селі небагато. Зберігся православний храм, що стоїть в оточенні дерев та вабить око небесною блакиттю стін. До дерев’яної церкви святих безсрібників Косьми та Діамана, збудованої ще у 1860 р., на службу Божу щонеділі ходять вишнівчани. Пам’ятка багато оздоблена дерев’яними різьбленими деталями. І хоч історичні цінності у Вишневі – не на кожному кроці, але місцеві цікавинки на цьому не завершуються. Навіть на стареньких, низеньких хатках „повиростали” параболічні антени. Отакий парадокс сучасного села – тарілка практично на кожному даху. Та й до районного центру – рукою подати. Можливо незабаром через дорогу вже буде Любомль, бо він дуже швидко розбудовується.
Ось у цьому мальовничому селі я народилась і виросла, а згодом стала інспектором Ягодинської митниці. Ця професія стала моєю долею, тому що подарувала мені чоловіка і моє подальше майбутнє. Коли молодий і симпатичний киянин пред’явив мені декларацію у вагоні поїзда, що йшов з Києва на Берлін, ні він ні я і в потаємних думках не могли б уявити, що саме вона зв"яже нас назавжди. Мій жарт: “Викладай затаєні долари або женись на мені був сприйнятий так як потрібно. Мій майбутній чоловік не розгубився і жартома пообіцяв вернутись з Німеччини з машиною і прихватити з митниці ще й дружину. Свого слова він дотримав. Зараз живемо щасливо у Києві, двох діточок виховуємо.
Тож, коли в черговий раз була у батьків, я з радістю прийняла запрошення взяти участь у святкуванні Дня села, яке відбулось 19 вересня 2010р.
Святкування розпочалося з конкурсу дитячого малюнку на асфальті «Світ очима дитини». Цікаво пройшли спортивні змагання.
А вже ближче до полудня розпочався огляд виставки народних умільців села і експозиції «Дари природи». Я із задоволенням взяла участь у виставці майстринь, не полінувавшись привезти з Києва усі свої роботи. У презентації виставки допомагала вся сім"я і родина. Крім моїх робіт (вишивання хрестиком) були представлені роботи Узіюк Марії Калениківни (вишивання хрестиком), Самолюк Алли Миколаївни (вишивання бісером) та інші.
Цікаве було свято. Програму організували по максимуму можливості сільської громади: і концерт у клубі, і розіграш лотерей, і дискотека у клубі під живу музику, і безкоштовне пригощання пивом. На святі гуляло все село. І, як співає Олег Скрипка:"Весело було!"
Текст і фото Галина Бідношей
Керівник молодіжного сектора
жіночого Клубу "Волинянка"
