(з історії одного шевченкового рядка)

 Хто не знає крилатих рядків з Кобзаревого вірша «До Основ’яненка»: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине...»? Та мало кому відомо, що в оригіналі вони звучали інакше і що впродовж років змінився їх зміст. Приводом до появи цієї поезії були спогади письменника Григорія Квітки - Основ’яненка про Антіна Головатого, армії бригадира, запорозького військового суддю, згодом полковника і кошового отамана Бузького Козацького Війська, пізніше перейменованого на «Військо вірних Чорноморських козаків» під протекторатом князя Григорія Потьомкіна («великого гетьмана»).

Мирослав МАМЧАК

Т. Г. ШЕВЧЕНКО: КРИМ І СЕВАСТОПОЛЬ

(скорочено)

За життя Кобзарю не довелося побувати ні в Криму ні у Севастополі, хоч він і намагався відвідати півострів по дорозі зі заслання й «подивитись, що це таке та славна Чорноморія». 13 червня 1857 року в своєму щоденнику він записує: «…я расположил было мое путешествие таким образом: через Кизляр и Ставрополь поехать в Екатеринодар прямо к Кухаренку. … я думал проехать через Крым».