Blog

Юрій Тітов   Холоди… І немає відлиг. Холоди від порогів сусідніх. Добігає тривожний цей рік, Та буремно на просторах рідних. Знов надходять “дарунки братів”, Від яких ми по горло вже ситі, І напруження нервів-дротів, Обриваючи шарпає вітер.  

Не плач, кохана, чуєш, я живий! Не міг тобі раніше подзвонити. То був страшний, запеклий, довгий бій, Та ми не мали права відступити.  

Яскрава барвиста осіння палітра… У шатах розкішних дерева стоять… Кружляють повільно листочки в повітрі, Від дотику вітру гілки ледь тремтять.  

Лазур шовкова, золотом гаптована…   Стоять дерева у легкій журбі… Моє кохання, долею дароване, За біль і радість дякую тобі! Безсонні ночі, до країв виснажливі… Полегшення світанки принесуть! Я зачарована тим, як вибагливо, Дарує осінь всій землі красу І надихає…

Малює осінь акварелі – Легкі, привабливі, ясні – І барви додає веселі У звичні і похмурі дні.  

Вікторія Рутковська Осіння тиша… Тиша золота… В розкішному вбранні стоять дерева… Вже непомітно день коротшим став І сонця мідь виблискує на небі.  

     Цьогорічна література і культура загалом розвивається під знаком Шевченкового слова: ювілейний, 200 – й рік від дня народження, став початком нового осмислення і прочитання творів Великого Тараса. Так на цьогорічному Форумі видавців у Львові чернівецький Видавничий дім «Букрек» презентував…