30 ЛИСТОПАДА 2013 р.
Спогад про Майдан. Два роки потому
Пізньої осені 2013 року почалася Революці Гідності, яка триває й досі. В ніч з суботи на неділю 30 листопада відбувся жорстокий розгін активістів, що зібралися на мирну акцію ще 21 листопада з метою підтримки інтеграції України до Європи. Ця ніч вписана кривавими літерами в історію формуванню нової української держави. Пройшло два роки з подій, які поклали початок моменту, коли вікопомний Євромайдан вплинув на народження і утвердження нової особистості – патріота, борця за свободу, справжнього Героя, та водночас спричинив величезну кількість жертв. Герої «Небесної сотні» і мільйони українців вимагають відплати за смерть безневинних людей й покарання злочинців. Чи чути їхні волання?
Хіба хтось міг подумати, що після чергового зібрання жіночого клубу «Волинянка» 25 листопада, коли наші землячки показали інтермедію «Як нашу Галю – українку євроженихи сватали», події, зображені у сценарії, стануть реальністю? А саме: наша наречена нікого з женихів (поляка, росіянина, турка, українця) не обере, тобто – не піде Україна в Європу, бо не буде підписано резолюцію про її вступ до ЄС, хоча про це вже попередньо було домовлено на державному рівні; почнеться Євромайдан, хлопці поставлять намети – «криївки» і наречений піде до революціонерів – повстанців. Приїдуть зарубіжні гості – миротворці з Америки, Англії, Франції та ін., обіцятимуть підтримку, але грошей не дадуть. Турецький султан обдаровуватиме коштовностями і запрошувати до гарему. Російський «цар» запропонує Галі будь – яке затишне місце для проживання – від Саратова до Магадана, бо навколо «всьо єво земля», а ще – гарний подарунок, а це виявиться порожня іграшка – матрьошка. Звідкілясь візьмуться донські козаки (антимайданівці), які Галю намагатимуться підманути й забрати з собою, як співається у відомій народній пісні, і таке ін. Потім з’явиться китаєць, який порадить, щоб дівка не перебирала, бо навколо скоро «все одно все буде Китай», адже й так українці вже одягають, їдять, сплять на всьому китайському. Чи це не правда? І ще було багато дивних співпадінь – передбачень, які, можливо, відчуває лише поет, заглиблюючись у підсвідомість, що йому підказує різні фантазії, зокрема, трагічна ситуація на Донбасі. Та згодом в країні розпочалися й справжні драматичні події – не треба було вимислювати ніякі сюжети.
І наступного дня, у пятницю, я пішла на Майдан, де вже гуртувалися студенти. Зауважу, що на барикадах я не була, як дехто з наших жінок – активісток, а тільки навідувалася туди час від часу. Приносила сало, яблука, гроші, спілкувалася з повстанцями, шукала волинян, але не зустріла. Їх знайшла наша землячка Ліна Іванівна Гулюк. Та про це вона розповість сама, але пізніше, ближче до вікопомних лютневих подій.
ПОЕМА ПРО ЄВРОМАЙДАН
Майдан, Майдан… Хіба чекали,
Що буде кров і побиття?
Студенти дружно Гімн співали –
Той день змінив весь плин життя.
З якою злістю, як жорстоко
Вкраїнську молодь убивали!
Ці нелюди із кожним кроком
Сильніш ударів додавали.
А діти бігли і ховались
У підворотні, у підвали…
Скажені пси за ними гнались
І били, били, як шакали.
Софія браму не відкрила.
Помчали далі – в монастир
Михайлівський, – там відчинили…
У Храмі – тиша. Спокій. Мир.
А на підлозі – люди, люди, –
Напівживі і ще живі.
Їх святводою окропили
Й нагодували, чим змогли.
Тривожно дзвони задзвонили
І гучно вдарили в набат.
Усі на площу поспішили:
Тут кожен рідний – сестра й брат.
***
Нам Зірка сіяє з високого неба,
І «Йолка» найкраща і все так, як треба:
На чатах афганці, стоять барикади.
Тут захист надійний – дамо опір гадам!
А коник синенький приніс нам новину:
Нарешті прокинулась вся Україна!
Накажуть, стоятимо тут до загину –
Від скверни очистимо нашу країну!
Ми ходим в пікети, малюєм плакати,
Рубаємо дрова, щоб всіх зігрівати.
У нас на Майдані роботи багато,
А дома чекає старенькая мати…
… Горять барикади, стріляють по людях
І гинуть навколо батьки і сини.
І знову чийсь снайпер поцілив у груди…
За що ж убивати людей без вини?
Тихіше й тихіше лунає наш клич,
Все менше і менше Героїв на площі.
Вкраїнці! Тісніше гуртуйтесь в ряди
І швидше ідіть на Майдан, як на прощу!
О, Боже Великий! Врятуй Україну,
Не дай на поталу її ворогам!
Я буду завжди захищать, до загину, –
Ніколи не зраджу, її не віддам!
Цей рух патріотів ніхто вже не спинить, –
Настала пора рятувать Батьківщину.
Нам треба єднатись, нам треба боротись,
Господь нам поможе і ми переможем!
Вже скоро, вже скоро Майдан переможе!
***
Майдан… Майдан… Нема наметів.
Народ гуляє, як колись.
Та тут стоїть Небесна Сотня…
За їхні душі помолись!
Майдан… Майдан… Коротка пам’ять…
Та дуже довгі язики…
Народ Героїв не забуде –
Пройдуть роки, пройдуть віки…
Ольга РУТКОВСЬКА