Попри весь драматизм ситуації і емоційну прикрість – ДОБРЕ, ЩО ТАК СТАЛОСЯ!
Вчора передивилася безліч відео з Польщі, перечитала безліч коментів і дійшла висновку – ДОБРЕ!
Правда не буває чиєюсь. Її ніхто не приватизує. Їй можуть намагатися закрити рота. Можуть перемальовувати і заліплювати шпалерами… Але зробити своєю – не може ніхто. Правда не може бути ні українською, ні польською, не може бути комусь у догоду.
Ситуація, яка склалася з Польщею показала нам усю Польщу без гриму. Чохли розчахнуті, вміст – назовні.
Україна нині бачить Польщу без фільтрів.
Вона – різна. Вона може бути милосердною та доброю. Співчутливою і щедрою. Але це – не єдина її складова.
І зараз ми довідуємося, що існує Малопольска і досі, що Львів – польський і досі. І що війна у нас – це так… щось напіввигадане, напівреальне, бо чого українці їздять в Україну у відпустку. І що нас “годують” і досі, при нашому наповненні польського бюджету майже на 3%.
Я вдячна полякам за все добро, яке від них бачила. А таке БУЛО! І було щиро, сердечно, з великим теплом і гостинністю.
А ще більше вдячна за нинішню відвертість, справжність емоційної ментальності, яка нутрує в них віками по відношенню до мого народу. Чому дякую, бо завдяки цій бурі, я досить не мало знаючи про історію відносин Польщі та України, знову пірнула в її витоки, в більш скрупрльозну аналітику цих відносин.
Отже, почну зі свого дому – “польського” Львова.
Найперше хотіла би запитати у тих поляків, які при опитуванні на запитання “Чий Львів, польський чи український?” – відповідали “Польський”.
А один поляк вирішив вирулити по-ізуїтськи: фактично він назвати Львів польським не зміг, а визнати його українським – язик не повернувся і він сказав: “Європейський!”
Ну, спааасиииибііі! Прийняв нас в ЄС! Бодай одним містом!
Так от, я хочу запитати у таких поляків: “А хто із польських королів заклав Львів?”
ЗВИЧАЙНО, питання риторичне!
І чому, коли вони так кричать “ПОЛЬСЬКИЙ”, не розповідають “славну” історію факту появи цієї “власності”?
Ціхо?
Ша?
Для чеґо?
Бо далі йде встид. Бо далі йде ПЕРЕСТУП 10-ої заповіді Божої:
“10. Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого.”
Та все ж будемо танцювати від короля Данила. У часи правління короля Данила Галицького (1238–1264 роки) єдиного польського королівства не існувало, адже країна переживала період феодальної роздробленості. Польща була поділена на окремі удільні князівства, а головну владу (титул князя-принцепса) у різний час здійснювали різні представники династії П’ястів.
ЦІКАВИЙ ФАКТ – чи не так?
А якими ж землями тоді правив король Данило?
І отут поляки мають ще більше затихнути зі своїми земельними претензіями.
ОТЖЕ:
У 1238 році Данило відновив єдність Галицького та Волинського князівств, а у 1239–1240 роках поширив владу на Київ. Заснував ключові міста, які стали форпостами держави: Львів (перша згадка 1256 року), Холм (обрав його своєю столицею), Кременець, Данилів та Стіжок.
Отже – ХОЛМ, а не ХЕЛМ!
Отже – ЛЬВІВ, а не ЛЬВУВ!
У 1253 році в Дорогичині (на території нинішньої Польщі) прийняв корону від Папи Римського Інокентія IV, ПІСЛЯ ТРЬОХ ВІДМОВ!, ставши першим королем в історії Русі. Це значно підняло міжнародний авторитет держави. Здійснив успішні походи проти монголо-татар!
Польщо! Ти зрозумієш це нарешті?
Так само як нині ми захищаємо тебе від москаля, так само 8 віків тому ми захищали тебе від Ханської Орди! І поки ми гинули в боях, ти зітхала в міжусобицях.
І саме в цей час коли ти ще не мала внутрішньої згоди на єдність, Галицько-Волинська держава стала однією з найбагатших та найрозвиненіших у Європі, експортуючи не лише сировину, а й ремісничі вироби. У 1246 році було засновано Галицьку митрополію.
Та Волинь, яка стала майданчиком різні поляків українцями, могла би, Польще, не відбутися, як би ви не посували свою експансію на наші землі. Вас там не мало бути взагалі. Хоча я а ні близько не виправдовую українців, які чинили ці вбивства. НІЧОГО це Україні, крім гріха і ганьби не принесло.
Але МИ свою ганьбу визнали.
А ВИ – свою або замовчуєте, або ще й вихваляєте.
Отже – про “ПОЛЬСЬКИЙ” ЛЬВІВ.
У квітні 1340 році був вбитий правитель Руського Королівства Юрій-Болеслав, який не залишив після себе наступника. Цим скористався польський король Казимир ІІІ, який напав на землі Руського королівства, і за підтримки Чехії та Угорщини захопив їх. Моцний був король, котрий Великий, що обезглавлену Русь при вдові з малою дитиною, захоплював за підтримкою ще двох держав – Чехії та Угорщини. І от саме при такій військовій “доблесті” у 1349 р. йому вдалося заволодіти землями Галичини — Сяноком, Белзом, Перемишлем, Львовом, Галичом та прилеглими до них територіями.
Волинь же опинилася під владою литовських князів.
Фактично для нас король Казимир був тим самим путіним. Той захоплює наші землі зі Сходу, ну, а тамтой – з Заходу.
В одному із нинішніх відео один із поляків каже:
“Українці вважають нас окупантамм. Але це – брехня! Ми НІКОЛИ не окуповували України.”
Коли Польща так рветься пірнати в історію, то хай не плаває лише на поверхні минулого століття. Хай візьме акваланг, маску і запасеться повітрям та пірне в глибини наших історичних відносин, а вже тоді, випірнувши і набравши повітря, розкаже нам про “Польський” Львів.
А за одно і про Холм, і Перемишель.
І тоді Україна може запитати в очільників ЄС, а як Польща в цей Союз потрапила з такими історичними подвигами?
І це ми ще не дійшли до Пілсудського, Пацифікації, АК і операції “Вісла”!
Якщо Польща вважає, що ЄС, це – монастир, куди можуть увійти лише незаймані, і шантажує наш вступ в ЄС темою УПА, то їй – першій на вихід!
А хто там взагалі – “незайманий” – Франція із Наполеоном, Італія з Мусоліні, Німеччина з Гітлером?
На цьому абзаці сміятися чи плакати?
Коли гонори стоять не на міцному цементі правди, а на самозакоханому, солодкому зефірі, то злетіти з власного постаменту дуже легко. Досить погортати підручники історії. А ще краще – підняти географічні карти та міжнародні документи. Історія не вибирає за сентиментом. Історія стверджує за фактом.
Про часи наших відносин у минулому століттія я писати не буду. Весь український і польский сегмент ФБ цією темою наводнений по шию.
Саме Україна ніколи не витягували з кошика з брудною білизною ці навіки брудні шмати нашої спільної історії. Саме Україна не бажала розбрату з Польщею, визнаючи свою провину за Волинську різню і замовчуючи про злочини Польщі проти українського народу.
Ніхто з українців не кричить “Холм і Перемишль – українські!” І це при тому, що це – ПРАВДА! Якщо ми почнемо знову краяти кордони за вимогою самої Польші за історичним шаблоном, то Польща постраждає найбільше. Вона не лише не отримає Львів, а й втратить:
- Вроцлав (нім. Бреслау, нім. Breslau) — найбільший економічний та культурний центр регіону.
- Щецин (нім. Штеттін, нім. Stettin) — головний портовий вузол.
- Гданськ (нім. Данциг, нім. Danzig) — історично місто з особливим статусом, що увійшло до складу Польщі.
- Гливиці (нім. Гляйвіц, нім. Gleiwitz).
- Зелена Гура (нім. Грюнберг, нім. Grünberg).
- Легниця (нім. Лігніц, нім. Liegnitz).
- Ольштин (нім. Алленштайн, нім. Allenstein).
- Холм, Перемишль, Дорогочин, Чеський Тешин.
На що це схоже? На безумство. Це – історичне харакірі.
Ці “любителі” історії в першу чергу не знають її самі.
І серед пересічних поляків таких – тьма!
Це я бачу в фб на відео і в коментах. І не я одна. Тому запідозрити у мене галюцинації не вдасться.
Ще раз дякую полякам за надане мені натхнення пірнути в минуле наших відносин і чітко розділити мухи від котлет. Для здорового ментального травлення це дуже корисно. Організм має отримувати лише поживні елементи!
Джерело: Фейсбук
