Ранньою весною 2003 року в осерді МГО «Волинське братство» був створений жіночий Клуб. До нього прийшли київські волинянки, яких згуртували спільні інтереси, любов до своєї малої батьківщини, її історії і традицій, чарівної поліської природи.
З часом діяльність «Волинянки» стала набагато ширшою від звичайних зібрань і не обмежувалася рамками усталеної клубної роботи. Вона має різноманітні форми і напрямки, торкається не тільки творчих і просвітницьких, а й соціальних, оздоровчих, благодійних питань, сприяє активізації жіночого руху в умовах формування громадянського суспільства.
Жінки «Волинянки» долучилися до багатьох цікавих справ, налагодили контакти з рядом жіночих організацій – вітчизняних і зарубіжних. Вони бажані гості на Міжнародних форумах, конференціях, Круглих столах, творчих зустрічах, міських громадських зібраннях. Участь у Помаранчевій революції 2004 року; молодіжних волонтерських таборах на озері Світязь у Шацькому Національному парку, у Всеукраїнських акціях «Рушник Національної єдності»; передача Благодатного вогню у храми Волині; відкриття меморіальної дошки народній артистки СРСР землячці Наталії Ужвій; присутність серед гостей 31 сесії Міжнародної Ради жінок в 2006 році (навіть отримали привітання від голови Комітету з Тайваня); збирання коштів на будівництво Тарасової церкви у Каневі; проведення виставок, авторських і ювілейних вечорів у Києві і районах Волинської області – це лише окрезахимі штрихи діяльності Клубу. Про організаційні здібності волинянок добре знають у столиці і за її межами, а також в інших земляцтвах. Інформацію про нас можна знайти в Інтернеті, в науково-популярному виданні «Волинь» (Київ,2006), часописах «Волинь моя» (№№ 3,4,5,6), кольоровому буклеті про «Волинянку», в газетах «Культура і життя», «Волинь» тощо.
Уже 7 років ми співпрацюємо з самобутньою художницею, інвалідом з дитинства Валентиною Михальською (с. Хворостів Любомльського району), якій організували виставку її робіт у Будинку художників, подали ініціативу про нагородження Михальської державною нагородою, організували санітарно-профілактичне лікування у клінічній лікарні «Феофанія», постійно знаходимось на зв’язку, при нагоді відвідуємо і вирішуємо поточні питання. Під опікою Клубу знаходиться також Олена Харитонюк (смт. Цумань) – інвалід ДЦП I-ї групи, кругла сирота, яка за нашою ініціативою і допомогою членів Ради вступила до Волинського державного унівеституту ім. Лесі Українки. Вчиться на відмінно, уже на 4-му курсі, пише вірші (у 2007 році вийшла у Луцьку її перша поетична збірка), стала членом спілки письменників м. Луцька. У 2008 році Валентина Михальська познайомила нас з сестрами Світланою та Галиною Махонюк (с. Овадне, Володимир-Волинського району). Обидві сестри інваліди дитинства, відомі на Волині майстрині, у доробку яких більше 300 філігранно вишитих рушників малорухомими руками. За клопотанням Валентини Клубом була організована їх персональна виставка у Києві у Національному музеї літератури. Виставку відвідало більше 10 тис. чол.
Клуб «Волинянка» – ініціатор створення у Києві в червні 2006 року Об’єднання жіночих осередків ряду земляцтв, і ця ідея дала плідні наслідки. Набувши досвіду, посестри почали організовувати спільні масштабні заходи: вже тричі в Центральному павільйоні «Експоцентру» разом святкували Масляну (Колодія); там же до Дня Матері, Дня сім’ї і Міжнародного Дня захисту дітей провели захід «Щаслива родина – квітуча Україна»; неодноразово були на Черкащині – на могилі Кобзаря у Каневі і у заповіднику «Софіївка» в Умані, в музеї Трипільської культури на Київщині, у Почаївській Лаврі на Тернопільщині.
Наші жінки мають різнобічні інтереси, захоплення, хобі: вишивають, малюють, оволодівають ремеслами, пишуть вірші і прозу, складають пісні; вони наділені кулінарними здібностями, люблять подорожувати не тільки Україною, а й за її межі.
У творчому доробку волинянок десятки опублікованих книжок, навчальних посібників, поетичних збірок, статей; видано пісенні компакт-диски і т.ін. Ініціативи і поривання жінок завжди підтримуються, щоб не згас запал, коли вони беруться за будь-яку корисну справу.
Подолано сімсходинок наповненого непересічними враженнями життя з його турботами, радощами, втратами і перемогами у колі подруг-волинянок. Клуб з’єднав серця і душі жінок, дав впевненість у своїх силах, допоміг розширити кругозір, розкрити і розвинути таланти та обдарування, краще пізнати раніше невідомі культурні і духовні цінності, утвердити свою громадянську позицію.
Піднімаючись на сьому сходинку, можна з впевненістю сказати: «Волинянка» витримала випробування часом, подолала труднощі становлення, яких було чимало на її шляху, утвердила себе як рівноцінний підрозділ великого «Волинського братства», як його міцне крило, на яке можна покластися, і яке ніколи не підведе. Вона завоювала авторитет серед багатьох жіночих організацій і київських земляцтв. А головне – зберегла у своїй громаді непереборний дух Волині. Тож треба рухатися далі – попереду багато роботи.
