26 вересня у місті Горохові Волинської області відбувся III музичний фестиваль-конкурс імені видатного композитора та пісняра Степана Кривенького «Волинь моя, краса моя».
2021-й рік оголошено роком Степана Кривенького в Горохівській громаді. 15 вересня минуло 29 сумних років, як митець передчасно пішов у засвіти, залишивши у спадок волинянам понад три десятки чудових пісень. «Цей фестиваль має стати брендом нашої громади», – заявив Горохівський міський голова Віктор Годик і пообіцяв, що наступний буде ще більш масштабним.
Тож нарешті! Нарешті випала нагода і можливість гурту «Волиняни» Міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство» взяти участь у фестивалі, присвяченому пам’яті композитора, пісню якого «Волинь моя» ми співаємо на усіх заходах у Києві та за його межами. Ми його називаємо «Гімн волинян усього світу» і на заходах за участю волинян його співають всі і не волиняни також.
За цей карантинний період учасники гурту дуже скучили за сценою і глядачами, а тут така нагода, та ще й встигнути до можливого локдауна.
Кожна поїздка не обмежується лише виступом на сцені. Враження складаються від усього: процес поїздки, спільна вечеря з піснями, нові знайомства і зустрічі з друзями, спілкування…
Тож поїхали! А поїхали двома екіпажами – Юрія Романенка та Валерія Бідношея.
А супроводжували у дорозі коментарі та фото нашого концертмейстера Сергія Шматка. Він це полюбляє.
Грибів у лісі море,
Волинська пісня лине.
Чекайте, люди, скоро
Артистів на Волині!
Виїхали з холодного і пасмурного Києва, а Луцьк зустрічає радо і променисто.
Організатори поселили – у затишному готельчику «Вояж» на околиці Луцька, а раненько дорога на Горохів.
Ось і прибули у славне містечко Горохів.
Понад три сотні артистів з Волині, Рівненщини та Києва завітали в Горохів, щоб вшанувати пам’ять автора «гімну Волині».
Любов Рожнова, директор Волинського обласного науково–методичного центру культури, у своєму дописі у Фейсбуці зазначила, що у фестивалі «взяли участь 28 колективів із Грохівської, Камінь-Каширської, Городищенської, Маневицької, Копачівської, Торчинської, Берестечківської, Нововолинської, Іваничівської, Головненської, Вишнівської, Боратинської територіальних громад області, а також чудові колективи з міст Вараша та Києва».
Артисти виконували композиції Степана Федоровича та українські народні пісні. Оцінювало виступи виконавців журі на чолі з народним артистом України Василем Чепелюком.
А гурт «Волиняни» був бзмежно радий зустрічі з Любов’ю. Рожновою та Іриною Хмілевською, завдяки яким київські волиняни мають можливість долучатись до мистецького життя своєї Малої Батьківщини, за що МГО «Волинське братство» їм безмежно вдячне.
Почесний член журі, журналістка, донька композитора Леся Влашинець зазначила, що стільки пісень її батька жителі міста, напевно, ще не чули й припустила, що через це Степан Федорович тішиться на Небесах.
Тож за рішенням журі володарем Гран-прі конкурсу стала народна аматорська чоловіча хорова капела Горохівського НД «Просвіта».
Перші місця у творчому змаганні, що проходило у трьох номінаціях, виборолили: фольклорний колектив «Криниця» БК с. Видерта Камінь-Каширської ТГ, гурт естрадної пісні «Відлуння» НД «Просвіта» та вокальне жіноче тріо «Намистечко» музичної школи з м. Горохова, чоловічий хор «Ватага» та чоловічий вокальний ансамбль «Маневицька сотня» Маневицького Центру культури та дозвілля.
Гурт “Волиняни” МГО «Волинського братства» посів друге місце, чим дуже задоволений і пишається своєю нагородою. (Див. “Аетуальне відео” на сторінці сайту, адмін.).
На фестивалі панувала піднесена радісна атмосфера, цьому сприяла і чудова погода, і теплота глядачів, і настрій учасників творчої імпрези.
«Це було неймовірно душевне свято, яке об’єднало усіх присутніх навколо української пісні й українських традицій. І я вважаю, що саме такі фестивалі зберігають наші споконвічні традиції і множать їх», – відзначив присутній на фестивалі народний депутат України В”ячеслав Рубльов.
Київські волиняни, звичайно ж, не оминули нагоди познайомитися та поспілкуватися з паном В”ячеславом, подарували йому ювілейний випуск нашого альманаху «Волинь моя» і запросили у гості до нас на Ярославів Вал.
Ось які враження і відчуття отримали учасники гурту «Волиняни».
Лариса Грінченко
Привіт усім з Волині. Я після фестивалю заїхала до батьків у Стару Вижівку. Сонячно і тепло на душі. Емоції тільки зараз влягаються.
Дуже велике спасибі Бідношеям Галині і Валерію за організацію і підготовку нашої поїздки на фестиваль. А керівництву Волинського братства за фінансову підтримку нашої поїздки.
Неймовірно тепла атмосфера фестивалю. Погода, сонце, люди, пісні Степана Кривенького, на яких ми виросли. «Волинь моя». «Ясени». «Дві лебідки», «Наснилася мені» звучали з радіоприймача майже щодня. На слуху був хор «Хлібодар», дуети, чоловічі ансамблі Горохівщини, хор «Колос» з Торчина, Волинський народний хор, які співали пісні славетного земляка.
А пісня «Чого ти хочеш, Україно?» та «Солов’ї співають» звучить сьогодні як ніколи актуально.
Я в захваті від вокального рівня волинських колективів- учасників фестивалю.
Народний аматорський чоловічий хор з Маневич ”Ватага”, народний аматорський фольклорний колектив “Криниця” з с. Видерта Камінь-Каширського району, які завоювали перші місця та колективи з Горохівщини були неперевершені.
І наше друге місце додало нам позитивних емоцій. Гурт «Волиняни» виконав пісню С. Кривенького «Журавлята» і народну пісню «Як ішов я з пізнього гуляння», записану на Волині.
Частування після виступу у пунктах «вакцинації» місцевими «вакцинами модерна короновак і пфайзер» були дуже доречними і мені як фармацевту, особливо сподобались.
Там ми зустріли колишнього учня Степана Кривенького, родом з с. Вільхівка, де жив і працював уславлений наш земляк, який нині мешкає в Києві. Звичайно, ми запросили його до нас у земляцтво, і дуже і дуже приємно, що він про нас знає, чув та знає нашого голову Сергія Шевчука.
Атмосфера на фестивалі була тепла і гостинна. Розмаїття костюмів, пісень, тепло посмішок і волинська гостинність до сих пір гріють наші душі. Велика вдячність МГО «Волинське братство» за нашу участь у фестивалі.
Бідношей Галина:
Чудова новина! І нас відзначили – ІІ місце! Гляньте, які ми щасливі: нагорода; перебування на рідній землі; сонячна, тепла погода; зустріч з друзями; знайомство з народним депутатом України В”ячеславом Рубльовим; щира розмова з офіційними особами міста Горохів…
Маковська Ганна
Неймовірна радість від чергової і результативної!!! зустрічі з рідною землею. Спасибі всім, хто підтримав нас: організаторам, спонсорам, друзям. До зустрічі! Галинко! Спасибі за співпрацю, постійний позитив, організацію поїздки. Окрема вдячність Валерію.
Островська Наталя
Отримали неймовірні враження від спілкування, споглядання Волині, від гостинності волинян. Дякуємо!!! Такі моменти додають яскравих барв в наші будні.
З’являється усвідомлення, яка гарна Україна, працьовитий і співучий народ. Ми мали щастя бачити розмаїття костюмів, щасливих усміхнених людей, які залишили свої турботи і створили настрій. Навіть сонечко цілий день раділо разом з усіма. Дякуємо організаторам за можливість долучитися до такого свята!
Данилко Варя:
Поділюся і я своїми враженнями та емоціями від поїздки на фестиваль. Хочу сказати, що я ні на мить не пошкодувала, що свій ювілейний День народження була далеко від домівки. Радію і щаслива, що відсвяткувала в колі свого улюбленого дружного, співучого колективу і головне – на сцені.
Вдячна, своїй сім’ї, яка підтримала мене в цьому, бо знають, що пісня, то моє життя. Для мене це був найкращий подарунок.
А ще я отримала приємні сюрпризи та багато теплих, щирих, добрих слів, які подарував мені мій улюблений гурт. До сліз розчулила подарована ікона-оберіг Святої Варвари, вишита золотими ручками нашої Лілічки.
А яке здивування було в мене, коли вже під’їзджаючи до Києва, я натрапила на сайт МГО “Волинське братство” і прочитала вітання від жіночого клубу «Волинянка», таку цікаву, зворушливу розповідь про мене. Перед очима, ніби промайнуло моє життя від юності і до цього часу.
І так мене взяло за душу, так все точно описано, що я аж задумалась, а звідки такі подробиці знає Жанна Василівна? І тут мене осінило… Дорогою на фестиваль Лариса Грінченко, респект і повага їй, так вправно взяла в мене “інтерв’ю” про роки мого дитинства, юності, навчання після школи, та так, що я, навіть, ні про що не здогадалася. А вона все це підпільно, майже вночі, передала Жанні Василівні, яка так вміло і майстерно склала все у цікаву, зворушливу розповідь про моє пісенне життя. Це так приємно-хвилююче.
Велика вдячність керівництву за фінансування нашої поїздки, Галі за вирішення всіх організаційних питань. Було все здорово і захоплюче.
То ж, велике, Дякую Вам, мої любі волиняни, за подарований настрій, позитивні емоції, теплоту ваших сердець! Люблю всіх і ціную кожного!
Сергій Шматок
Вишиванка – наш Оберіг! На Волині сподобалась вишиванка і цікавий екслюзивний орнамент.
Виявилось, цю вишиванку півроку власноруч створила дружина пана Ігоря. Пізніше скромний пан Ігор повідомив, він керівник Горохівського відділу культури, туризму, молоді та спорту.
Подяка від музиканта з хворими ногами за допомогу піднятися та спуститись з баяном крутими сходинами сцени.
Моє тіло в Києві, а душа ще на Волині в Горохові.
Дякую «Волинському братству» за подорож у казковий край і позитивні емоції від Волині!
А якщо ще частували стравами, які сфотографував Сергій, то його можна зрозуміти (адмін.).
- * * *
Поки компонувала матеріали про цю подію, я сама ніби побувала на рідній Волині, де з різних обставин не була вже два роки. Але дуже радію, що наш гурт «Волиняни» – єдиний, до речі, серед земляцтв у Києві, зміг показати, що ми київські волиняни несемо у серці любов до батьківської землі «через роки, через віки».
Жанна Шнуренко
