Мирослав МАМЧАК
Т. Г. ШЕВЧЕНКО: КРИМ І СЕВАСТОПОЛЬ
(скорочено)
За життя Кобзарю не довелося побувати ні в Криму ні у Севастополі, хоч він і намагався відвідати півострів по дорозі зі заслання й «подивитись, що це таке та славна Чорноморія». 13 червня 1857 року в своєму щоденнику він записує: «…я расположил было мое путешествие таким образом: через Кизляр и Ставрополь поехать в Екатеринодар прямо к Кухаренку. … я думал проехать через Крым».
Не судилося… «Высочайше не соизволили» допустити опального поета на Кубань, Крим і рідну Україну. Мусів повертатися до північної столиці маршрутом Волгою, через Астрахань і Нижній Новгород. Тож не випало поїздки на Кубань і до Криму, як і не вдалося відвідати свого старого Петербурзького товариша, письменника генерал-майора Якова Кухаренка, наказного отамана Чорноморського козачого війська.
Про Крим Тарас Григорович Шевченко дізнався ще в дитинстві, в основному з розповідей чумаків, валки яких проходили Чумацьким шляхом біля його рідного села. Розповіді про кримські соляні промисли, про кримські степи і море, веселі й журливі чумацькі пісні назавжди залишилися у його пам'яті. З розповідей свого діда та з кобзарських дум вперше малий Тарас довідався і про морські походи запорожців в Чорне море, про героїчну минувшину та боротьбу з турками і татарами, про козацькі походи в Чорне море. Пізніше, навчаючись у Петербурзькій Академії мистецтв, він ґрунтовно розширив свої знання про Крим та його історичне минуле з архівних документів Санкт – Петербурга і творів українських козацьких літописів Самовидця, Самійла Величка, Григорія Грабянки, з «Історії Русів», «Історії Малої Росії» Дмитра Бантиш -Каменського та інших джерел.
Тож тема Криму знайшла своє місце у різних напрямках творчості Тараса Шевченка. В 1837 році він написав портрет небоги віце – адмірала Павла Нахімова, дочки брата, який став однією із кращих його портретних робіт. В 1842 році молодому Тарасові Шевченку, як одному з небагатьох художників, що добре знався на історичному минулому Криму й України, було замовлено ілюстрації до книги М. Полєвого «Історія князя Італійського, графа Суворова Римнікського, генералісимуса російських військ». Шевченко, багато часу працюючи у архівах, надзвичайно професійно підійшов до виконання замовлення. Серед підготовлених ним ілюстрацій є і кілька малюнків на кримські історичні теми: «Суворов у кримського хана Шагін – Гірея», «Суворов у Муса – бея», «Суворов на святі в честь угоди з татарами». До теми Криму Шевченко – художник повернувся і після заслання, створивши картини «Дари в Чигирині» та «Богдан Хмельницький перед кримським ханом».
Тарас Шевченко першим серед українських художників подав зображення кримських ханів Іслам – Гірея III, Шагін – Гірея, бея Джамбуйлуцької ногайської орди Муса – бея, інших знатних і відомих татарських володарів та полководців. Працюючи над картинами, поет глибоко вивчав не лише історичне минуле а й побут і традиції кримських татар, тому вони відзначаються глибокою реальністю часу і професійністю.
Крим і чумацьку тему Шевченко використав і у поемі «Наймичка». Коли розпочалася Кримська війна і героїчна оборона Севастополя 1854 – 55 рр.,Тарас Шевченко знаходився на засланні в Новопетровському форті, де йому вдавалося отримувати скупі вісті з тієї війни. Перебуваючи у неволі і під суворим щоденним контролем, Кобзар, на відміну від більшості вільних провідних літераторів – демократів того часу, раніше від інших збагнув причини кривавої бійні у Криму й відкрив трагізм тих солдатів і матросів, які мужньо обороняли Севастополь та гинули у штикових атаках на оборонних редутах. Про долю одного з таких, скаліченого на севастопольських редутах матроса – українця, йдеться у повісті «Матрос или Прогулка с удовольствием и не без морали». На відміну, наприклад, від учасника оборони Севастополя, автора «Севастопольских рассказов», поручика Льва Толстого, який змалював виключно героїзм і самопожертву оборонців флотської фортеці, Тарас Шевченко відверто, без запозичення езоповської мови, розкриває мерзенні образи морально й духовно розкладеного самодержавства і трагедію втягнутого у воєнні дії простого народу.
Повернувшись із заслання, Тарас Шевченко активно цікавився подіями Кримської війни і був особисто знайомий з багатьма учасниками оборони Севастополя, від яких отримав дуже багато відомостей про драматичний перебіг оборони і особисту драму захисників флотської твердині.
Говорячи про зв’язок Тараса Шевченка з Кримом і Севастополем, та вплив його творчості на свідомість мешканців півострова, треба відзначити, що поширення «Кобзаря» в Таврійській губернії, «Государь Император Высочайше соизволил… запретитъ и изъять из продажи». Та заборонити буйне, волелюбне Шевченкове слово, наповнене передчуттям свободи, в Криму не вдалося, хоч розповсюдження його проходило у більшості рукописними списками. З випуском «Кобзаря» в 1860 році, знайомство кримського читача з ним розширюється, творчість поета набуває значної популярності і серед особового складу Чорноморського флоту та кримськотатарського народу, окремі збірки його поезій перекладаються на кримськотатарську мову.
матеріал з сайту «Українське життя в Севастополі»
Т.Г. Шевченко Олександр Суворов у хана Шахін – Гірея, 1841 р.
