Якщо Березень весну, наче наречену, лишень приводить у гості, то Квітень її зустрічає як повноправну господиню: луки, узліски, видолинки зодягаються у зелень, з'являються перші весняні квіточки.
Четвертий місяць року в давнину в Україні йменувався березнем. Лише у XVI столітті в літературній мові, з'явилося сучасне означення «квітень». Але найактивніше почала вживатися ця назва лише на початку нинішнього століття.
А ще у різних регіонах України користувалися діалектичними накличками. У західних областях в активному вжиткові був «квітень», на Поліссі (до речі, ця назва деінде збереглася й до сьогодні) – «краснець». Зустрічаються й інші – «лукавець» (на ознаку примхливої погоди), «снігогін», «дзюрчальник», «водолій» тощо.
Одначе найпершою давньоруською назвою, як засвідчують історичні джерела, був «цвєтєнь». Подібні паралелі є і в інших слов'янських народів: у болгар – «цветник», чехів і словаків – «кветень», поляків – «квецень», сербохорватів – «цвьотань». У білоруській мові закріпилася назва «красавік».
Цвітень, красенець, водолій. Ці та інші назви пов'язані з полудневим місяцем весни. Але в народі є ще одна і не менш цікава накличка — «лелечник». Недарма кажуть: «Прилетів лелека — весну приніс здалека».
Квітень – бо розквітає природа, звільнившись від холодних обіймів зими та післязимових приморозків. Головне призначення його – Землю-Матінку розбудити, вкрити її першими квітами-травами. Сам Квітень одягається в зелені шати, перепрягає коней з саней у воза, а коли соловейко озивається в гаї, починає готуватись до зустрічі меншого брата-Травня.
Квітень…У лісі розпускається медяниця. Її віночок – чудо природи: спочатку рожевий, потім пурпурово-фіолетовий. Зацвітає сіра вільха – із розчепірених шишок сиплеться жовтий пилок. У безкрайому небі тріпочуть жайворонки. Голосно співають зорянки, токують дятли. Перші концерти дають жаби. Все частіше посміхається сонечко. Сяє над землею посмішка квітня…
Про квітень в народі складено такі приказки і прикмети:
Дощ квітневий – на врожай грибів.
Квітень з водою – травень з травою.
Мокрий квітень – буде урожай картоплі.
Квітень холодний – рік неврожайний.
Гроза у перших числах квітня – на тепле літо.
Мокрий квітень, сухий май – у коморі буде рай.
Пізня весна – ознака того, що влітку переважатиме холодна погода.
Якщо навесні летить багато павутиння, то літо буде жарке.
1 квітня – Дарії, Хрисанфа. В народі казали: «Як Хрисанф погідний, то буде рік дорідний».
4 квітня – Василя Теплого. Цього дня на світанку спостерігають за сонцем: якщо воно у червоних колах – чекай на багатий врожай.
6 квітня – Захарії і Якова. Землероби у це свято примічали: якою буде ніч, такою буде і весна. Якщо теплою, то і весна буде сприятливою, а холодною – «не жди з моря погоди».
7 квітня – Благовіщення. Традиційно це найбільше весняне свято. Селяни з особливою пошаною ставилися до нього, оскільки вважали, що «Бог у цей день благословляє всі рослини», а відтак було за великий гріх братися за будь-яку роботу. Особливо застерігали вагітних жінок. Існує повір’я, що навіть птах на Благовіщення не в’є гнізда.
Благовіщення без ластівок – холодна весна.
Гроза на Благовіщення – до теплого літа, до врожаю горіхів.
Дощ на Благовіщення – вродиться жито.
Сніг на Благовіщення – літо буде неврожайне.
Погода на Благовіщення перед сходом сонця ясна і тиха – буде врожай збіжжя.
Яка погода на Благовіщення – така і на Великдень.
8 квітня – Благовісника архангела Гавриїла. Архангел вважався покровителем блискавок. Тому люди намагалися вшановувати його, «щоб блискавою не спалив хати та хліби».
9 квітня – Мотрони. Цього дня завершується приліт птахів. В народі й казали: «Мотря вийшла з хати пташок зустрічати».
21 квітня – Настав період, коли сонце зустрічається з місяцем.
22 квітня – День землі. Ще зранку талою водою обливали худобу. Вважалося, що вона не хворітиме, буде покірною і трудолюбивою.
27 квітня – Мартина. Якщо жаби на Мартина кричать, а після Мартина мовчать, то неодмінно похолодає.
Квіти в квітні ронять роси,
А коли весна не пізня,
Розквітають абрикоси
І бузкова лине пісня.
Сонце землю вже ніжно гріє,
День у квітні все довший, довший.
І верба над ставком жовтіє,
Й первоцвіт навкруги розпорошений .
І травички зелені списи
Раптом виткнулись із землі.
Ну, а скільки пташок у лісі!
Ну, а скільки роботи в селі!
День проходить в труді у квітні,
Пташенята гніздечка в’ють.
І метелики гарні й тендітні
Над лугами весь день снують.
Квітень в лісі господар, в полі.
Одягає у цвіт луги.
Он погляньте: цвітуть тополі,
Стало гарно так навкруги!
В квітні все якОсь раптово
За день, за два та й оживає.
Сьогодні ходимо в пальто ми,
А завтра туфлі ми взуваєм.
І настрій гарний! Й сонце сяє,
Горобчик весело цвірінька.
Бруньки на гілках нас вітають –
Типова для весни картинка
Пісня-веснянка на мотив "Десь тут була подоляночка"
Нині свято в "ВОЛИНЯНОЧЦІ"
Кругла дата у Світланочки,
В Ганни інша мірка –
В неї дві п"ятірки.
Ой, які багаті
На літа дівчата!
Повіншуємо спершу Ганночку
Нашу славную та й співаночку.
Не зважай на роки,
Візьми руки в боки.
Свою пісню нову
Починай ти знову.
Щоб не йшло життя днями прісними
Прикрашай ти їх чудо-піснями.
Як весна у квітні
Хай родина квітне.
Від краю до краю
Щастя тобі сяє!
Десь тут була ще й Світланочка,
Наша славна ювілярочка.
Їй роки не страшні –
Молода й прекрасна.
Посмішкою сяє.
На вік не зважає.
Ви веснянкою народилися
І проміннячком сонця вмилися.
Хай життя квітує,
Радощі дарує.
Від квітня до квітня
І так до ста літ вам!
Десь тут були волиняночки,
Десь тут були молодесенькі
У житті не впали,
Хоч доля мотала.
То ж живіть щасливо
Всім літам на диво!!!
