«Правічна дорога до Храму»
Книга Юрія і Михайла Сороки під такою назвою свого часу була заявлена в планах створеного за участю «Волинського братства» Інституту дослідів Волині «Вінніпег Київ» і днями вийшла з друку.
У книзі представлені читачеві різні періоди з історії поширення й утвердження в Україні християнства, починаючи з прадавніх часів і завершуючи нашими днями.
Автори, зокрема, привертають увагу до найбільш значимих сторінок цієї історії та її гострих епізодів, до постатей видатних діячів українського православ’я. У цей контекст вплітається розповідь про храми різних часів у волинському Романові рідному для авторів книги селі.
У додатках друкуються колядки, записані в Романові наприкінці п’ятдесятих років минулого століття, а також деякі інші матеріали, які тематично доповнюють зміст книги.
Вона видана за сприяння засновників Сільського товариства з обмеженою відповідальністю «Романів» Григорія Люльки і Віталія Заремби та голови Підгайцівської ОТГ Юрія Семенюка.
Пропонуємо увазі читачів сайту «Волинського братства» вступне авторське слово до цього видання та кілька ілюстрацій на його сторінках.
«Для чого дорога, яка не веде до Храму?»
Дорога до нашого сільського Храму. Знайома й близька, вторована не одним поколінням романівців. Церква у Романові стоїть на узвишші, в самому центрі села. Коли ж піднятися на церковну дзвіницю (а ми в дитячі роки це робили не раз), то можна побачити далекі сільські околиці. І, звичайно ж, до найвіддаленіших куточків села долітають звідси перегуки дзвонів, нагадуючи віруючим, що в церкві починається служба і настає час молитися, каятися і дякувати Богу.
Сюди, до нашої сільського Храму Cвятих великомучеників Бориса і Гліба приходили, щоб просвітлити душу, попросити прощення й відпущення гріхів наші діди, батьки, родичі, друзі, всі віруючі односельці. Так було і в часи, яких ми не пам’ятаємо, і в тепер уже далеку пору нашого дитинства, так є й нині.
Був, щоправда, період тривалістю десь у чверть століття, коли церкву закрили. У хворобливій уяві деяких тогочасних можновладців визріли примарні сподівання й плани, що із закриттям церкви поступово згасатиме віра в Бога і можна буде рапортувати, що романівці одними з перших в окрузі позбулися «релігійного опіуму». Однак «непримиренні борці» з релігією несподівано для себе наштовхнулися на твердий і впертий опір захисників віри, передусім представників старшого покоління. По-перше, церкву не дали перетворити на музей антирелігійної пропаганди, а тим більше її зруйнувати. По-друге, церква не запустіла, в ній підтримувались чистота й порядок. По-третє, в неділі і свята романівці прошкували до храмів сусідніх сіл Звірова, Хорлуп, Воротнева, їздили навіть у собори обласного центру. Слава Богу, ці похмурі для православної віри часи вже в минулому. З 1988 року храм у Романові знову відкрив для віруючих свої двері, і романівці знову йдуть до нього на покуту гріхів і святу молитву.
Мовиться про часи недавні. Але й у більш віддалені періоди історії села не бракувало пов’язаних з утвердженням і збереженням християнської віри в ньому гострих колізій, пам’ятних подій. Вони були обумовлені різними обставинами і, насамперед, мінливими історичними процесами, які відбувалися на українських теренах, зокрема, й на Волині. Тому автори книги, розповідаючи про історію церкви в Романові, не могли не торкнутися цих процесів. Бо вони мали прямий і відчутний вплив на цю історію. На сторінках книги читач знайде багато прикладів на підтвердження цього взаємозв’язку.
Дорога до Храму. Дорога до Бога. Вона, звичайно, в кожного своя. І кожна людина обирає її та йде нею сама. Нам пригадалися заключні кадри кінострічки видатного грузинського кінорежисера Тенгіза Абуладзе «Покаяння», яка у другій половині вісімдесятих років стала одним з провісників змін у Радянському Союзі та його розпаду, і заключні прості слова фільму, які містять глибинний філософський підтекст: «Для чого дорога, яка не веде до Храму!»
Фотоілюстрації до книги.
Перед входом у храм
Перше причастя Соломійки Супрунець
Спільна молитва
Церковні хористи
Послушники Іван Кондратюк і Данило Нестер
Павло Буліга з мамою і сестричкою
Вручення Томосу про автокефалію
Кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку
Святі Кирило і Мефодій та абетка
