ВОВЧАКІВСЬКА БЕРЕГИНЯ
ФЕСТИВАЛЬ «БЕРЕГИНЯ»:ТРИ ЩАСЛИВИХ ДНІ
ТРЕТІЙ ДЕНЬ. СУБОТА. ВОВЧАК
«ДЕСЬ ТАМ, НА ПІВНОЧІ ВОЛИНІ ЗРОДИЛАСЬ АРМІЯ УПА»
Третій день нашого перебування на фестивалі завершується поїздкою до Турійського району у легендарне урочище Вовчак, священне для українців місце. Тут був штаб УПА «Північ», центр «Волинської Січі», казарми, різноманітні майстерні, госпіталь, підстаршинська школа, кузня, зброярня, навіть ковбасня та інші виробничі підрозділи, необхідні для побуту і бойового вишколу повстанців.
У 1946 році село було стерте з лиця землі. З приходом на Волинь радянської влади база повстанців була не тільки знищена, трактори й бульдозери пройшлися і по місцевості; село спалили вщент, а потім землю зорали.
Автобуси зупиняються посеред лісу. Далі дороги немає. Суворий, мовчазний ліс зустрів нас приємною прохолодою…Сонце виблискує промінням в зелені дерев, які ще пам’ятають ті далекі тривожні часи… Навкруги – тиша, спокій, що спонукають до роздумів… Ні зв’язку, ні Інтернету – дотримуємось вимог конспірації воєнного часу…
З особливим трепетом ступаємо по землі, политій кров’ю повстанців. Простіть нас, хлопці… Святе місце, овіяне славою і звитягою…
Через ліс ідемо до місця, де буде відбувається дійство… Перед загорожею з березових гілок, обмотаних «колючкою», нас зупиняє вартовий. «Слава Україні!» – вітається. Відповідаємо: «Героям слава!» і входимо туди, де 70 років тому розгорталися трагічні і героїчні події.
«Шикуйсь! Струнко!» – лунає команда. З учасників, гостей, всіх бажаючих формується колона і урочистою ходою, з емоційним піднесенням, під звуки маршу, співаючи повстанських пісень «Гей, там на півночі Волині», «Лента за лентою» рушаємо до пам’ятників тих, хто поклав життя за волю України. Над колоною майорять національний прапор України, червоно-чорні ОУН-УПА, Волині і «Волинського Братства».
Зворушлива картина! Під стрілецьку пісню «Ой, у лузі, червона калина» лягають квіти на символічну могилу.
Урочисто та піднесено усі присутні співають Гімн України.
З вітальними словами до гостей фестивалю звернулися організатори: начальник відділу регіональної політики Міністерства культури України Оксана Іонова, голова Турійської РДА Орест Василишин, голова райради Олена Черен та представники культури району.
А перший заступник голови Волинської обласної Ради, свободівець Олександр Пирожик, відзначив, що для фракції ВО «Свобода» у Волинській обласній раді стало справою честі відродження урочища «Вовчак». Також він наголосив на тому, що ніхто не має права вказувати українцям, яких героїв їм шанувати і пригадав слова Степана Бандери про те, що настане час, коли один скаже «Слава Україні!», а потім мільйони відгукнуться «Героям слава!».
На сцені, посеред лісу, розпочинається мистецьке театралізоване дійство «Вовчак – Волинська Січ» за участі волинських, закордонних, та колективів з областей України. Військовий оркестр з Володимир-Волинського відіграв на славу, подарувавши відвідувачам фестивалю неймовірні враження від духової музики! Мажорні звучання оркестру чудово переплітались з мелодіями народних пісень.
На галявині перед сценою учасники фольклорних колективів відтворили епізоди обжинкових обрядів. Розпочав це дійство народний аматорський фольклорний колектив “Народна криниця”, керівник Марина Цицюк – це наша гордість і ми пишаємося цими людьми, які бережуть традиції поколінь і в душі і в пісні!
А дівчата плели вінок з барвінку, як символ пам’яті про всіх загиблих, що боролися за вільну і незалежну Україну.
На сцену один за одним виходили виконавці з усіх куточків Волині, багатьох областей України і Білорусі. До речі, сусіди-білоруси співали наші українські, повстанські пісні. Серед гуртів, які найбільше запали в душу, – «Рожаниця» музею Івана Гончара з Києва, фольклорний колектив «Червона калина» з села Лука Києво-Святошинського району, гурт «Берегиня» з Миколаївської області.
Вразив виступ заслуженого артистка України, кобзаря Тараса Силенка. Він віртуозно грає на старосвітській бандурі. В його руках вона то тужить, то ридає, то сміється. Потужний голос кобзаря торкається найпотаємніших струн душі. В своїх піснях він відкриває слухачам героїчні сторінки історії нашого народу, описує його трагічні події і радісні перемоги.
Повстанці не тільки воювали. Коли не гриміли гармати, вони співали, жартували, закохувались, мріяли про вільне і щасливе життя. Тому й пісню ансамбль «Волиняни» веселу підібрав: «Як ішов я з пізнього гуляння», яку записала Ганна Ярмолюк в своєму рідному селі Куликовичі Маневицького району. Вже на другому куплеті слухачі підспівували нам, дехто підтанцьовував, а проводжали – гучними оплесками. За участь у фестивалі Оргкомітет нагородив нас пам’ятним дипломом.
Світлана Мирвода, народна артистка України, заспівала пісні «Нас весна не там зустріла» Йосипа Струцюка та Олександра Гаркавого, яку всі вважають повстанською; «Друже Ковалю», присвячену Василю Куку на псевдо «Коваль», останньому командиру УПА.
Пісню «Лента за лентою» виконала дуетом з бардом, волонтером Миколою Більшевічем. Хор ветеранів-повстанців з м. Червоноград Львівської області запалив і розчулив серця слухачів З ними ми зробили фото на згадку.
Присутні на святі в рамках мистецької акції «Ми – нащадки своїх героїв» могли ознайомитись з виставкою документальних матеріалів про створення УПА, переглянути світлини з хронології історичних подій тощо.
Волинські свободівці вже понад десять років відновлюють стоянку УПА: відновили криївку, окопи, облаштували пам’ятники на місці поховань.
Два роки тому обласна організація ВО «Свобода» побудувала тут храм «Усіх святих землі української» на честь борців за волю України минулих і сучасної епох. Ми зайшли до храму і приклалися до ікон, помолившись за душі полеглих за Україну. Побували також в облаштованій хаті, в якій відтворено побут початку ХХ століття.
З трепетом спустилася я в криївку. Дивилась на знайдені речі. Уявляла собі, як вони жили, чим заповнювали свої дні, як воювали. Скільки я про це читала! Під особливим враженням навіть написала низку тематичних віршів, неначе сама побувала у повстанських лісах. І тепер я стою тут, на цій священній землі, просякнутій жертовною кров’ю борців за волю України… Ще не так давно тут було село, жили люди… Здається, ще чути голоси хлопців, їх жарти і сміх, суворі команди… Оглядаю оборонні траншеї, бункери, в яких дуже темно і вогко. В них знаходитись кілька годин важко. А хлопці лісові жили під землею місяцями!
А на свято люди все прибувають, в святкових українських строях, з дітками. Лунають повстанські пісніМелодійні акорди луною розливаються по лісу, і торкаючись верхівок дерев, піднімаються до небес.
Вовчак… Тут направду проймаєшся духом героїки і завзяття, яке випромінює це місце. Урочиста крапка нашого перебування на фестивалі «Берегиня» поставлена. На згадку про Вовчакми придбаливироби майстрів народного мистецтва Турійщини.А ще зробили на пам’ять серію колоритних фото, де наші чарівні дівчата тримають зброю, бо в нинішній час треба вміти володіти і гвинтівкою. Хоча наша потужна зброя – це пісня, яка влучно б’є по ворогу.
Фотографії на згадку і прямуємо на Луцьк.
А в Луцьку вінцем фестивалю став гала-концерт «Уклін тобі, Україно!» на сцені Театрального майдану міста, в якому ми, на жаль, не змогли взяти участь. Незабутні враження, емоції, які переповнюють серце і душу, – з такими відчуттями ми сідаємо в автобус і вирушаємо до Києва! Вже пізно ввечері на житомирській трасі пані Ірина Хмілевська подзвонила своїй донці Оксані, яка їхала з нами, і розповіла, що гала-концерт пройшов з великим успіхом при заповненому Майдані.
До нових зустрічей, «Берегине»!
* * *
Ми вже в Києві! Фестиваль пройшов, а враження про нього цікаво почути.
Ірина Констанкевич– народний депутат України
Завершується Восьмий Міжнародний фестиваль українського фольклору «Берегиня». Кілька слів власних спостережень: важливо, що його відродили після п’ятирічної перерви, що знайшли кошти на проведення (дякую обласним депутатам!), що приїхали не лише достойні гості зарубіжні, а розмаїття краю презентували колективи багатьох районів, на дуже високому рівні представили народне мистецтво Волині, що показали унікальні столітні костюми, рушники, що автентика була дійсно автентичною. Унікальні фольклорні колективи села Проходи з Любешівщини, села Видерта на Камінь-Каширщині. І звичайно, прекрасна виставка «Від роду і до роду. Народне мистецтво Волині». Там знайдете ткацтво, вишивку, плетіння з лози, лика, кореня сосни, народне вбрання. І все досконале, бо народне.
Свято Волинського духу спільно творили з нашими земляками з «Волинського братства». Кияни великою делегацією долучилися до проведення фестивалю. Дякуємо вам сердечно!
«Немає культури без спадщини, як життя без дихання» я б доповнила « Наша пісня не вмре, не загине» !!!
Сердечно дякую усім організаторам цього масштабного фестивального дійства. Все було на висоті!
Варвара Данилко – гурт “Волиняни”
Для мене це незабутні, приємні враження від пісенного фестивалю “Берегиня“. Я дякую Богу і своїм подруженькам Вікторії Рутковській і Ларисі Грінченко, завдяки яким, я вперше побувала на Волині. Особливо вдячна Вікторії, яка приклала всі зусилля для того, щоб для мене ця поїздка, на оспівану в піснях синьооку Волинь, відбулася. Окрема, щира подяка Жанні Василівні Шнуренко, Валентині Слободян, які підтрималм мою кандидатуру у складі ансамблю “Волиняни”. Також, від душі вдячна Галині Бідношей, яка найбільше переймалася, щоб у нас, “київських волинян” (як ми себе називаємо) сценічні костюми були характерні до традиційного вбрання тих часів на Волині. А ще, пані Галина, під час переїздів по історичних місцях волинського краю, захоплююче розповідала нам про талановитих майстринь, зокрема, про сестер-вишивальниць Світлану та Галину Махонюк, про їх сім’ю та нелегку долю їх батьків. І взагалі, пані Галина, була душею нашого дружного співучого колективу. Я у захваті від того, що мала змогу, приймати участь в концертах з народною артисткою Світланою Мирвородою. Ми дійсно стали родиною. Я пишаюся вами, мої друзі-волиняни і вдячна долі, що звела нас і поєднала на життєвому шляху! Дякую МГО “Волинське братствоі” і всьому колективу за подаровану цікаву, веселу, змістовну, захоплюючу поїздку на Міжнародний фестиваль “Берегиня 2018”!
LubaShepard– волинська киянка з Лондона
Я вже скучаю як тільки пішла від Вас. Мені так Вас всіх не вистачає,а особливо турботливого просто материнського піклування про нас всіх тої нашої святої Трійці:Жанни Василівни, Вікторії І Валентини. З першої хвилини розлуки раптом зрозуміла, що вже сама і треба якісь рішення приймати все самій. От на старості літ попала в таку дружну команду БЕРЕГИНЬ, відчула що маю РОДИНУ. А жарти,спів волинян чоловіків так доповнювали радість СВЯТА! Поклін до Землі і дасть Бог ще побачити гурт “Волиняни“не раз і в Лондоні теж. Ви Можете Чудово Співати, то ми вже перевірили за 3 дні фестивалю.
Маєте свого талановитого композитора і керівника хору Ганну Маковську і Ганну Ярмолюк з таким сильним голосом! Та й Ви всі ЧУДОВІ! Успіхів! ДЕРЗАЙТЕ! БОРІТЕСЯ ПОБОРЕМО ! Ми ж разом СИЛА!
Дякую Дякую Дякую! То на все життя буду тішитись спогадами. Співали Ви співалипро Січових Стрільців так,що плакала! І плакала не я одна. Люди слухали стоячи!
Ольга Рутковська – журналіст, народознавець
Не можу не висловити захоплення від дорогого мені Міжнародного фестивалю українського фольклору «Берегиня – 2018». Чого, спитаєте, він мені дорогий? Бо я стояла біля його витоків! Образно кажучи, біля колиски, коли тільки народжувалося це чудове дитятко у червні 1991 року. Дивлюся на світлини, фрагменти дійств у Фейсбуці і плачу від хвилювання й спогадів, від радості, що традиційна аутентична пісня та обряд живі, хоча багатьох їхніх носів вже немає серед нас. Помітила також чимало знайомих облич, найперше, Ганну Павляшик, лауреата Першого республіканського радіоконкурсу «Золоті ключі», яка у 80-х рр. повезла поліську пісню «Ой воли мої, половейкії…» далеко за межі Волині. Дай, Боже, їй здоров’ячка і ще многії літа співати та виступати. Щаслива, що я дожила до тієї пори, коли відродилася «Берегиня», з новою, молодечою силою зазвучали її дзвінкі голоси, що розширився формат у місця волинської слави; що донечка Вікторія пішла моїми стежками і у складі ансамблю «Волиняни» МГО «Волинське Братство» взяла участь цьогорічному фестивалі.
Вітаю з успішним проведенням усіх причетних до грандіозного міжнародного фольклорного форуму, і, насамперед, наших київських волинян, які чудово вписалися у загальне свято торжества українського духу на рідній мені Волині. Окрема подяка родині Хмілевських, мамі Ірині й донечці Оксані, нашим добрим, вірним друзям, за благословення ансамблю «Волиняни» до участі у фестивалі і за професійну допомогу в підготовці до нього.
Вікторія Рутковська,
Жанна Шнуренко.
Фото Георгія Лук’янчука,
Оксани Хмілевської.
В статті використано матеріали газети
прес-служби Волинської обласної організації ВО “Свобода”,
«Слово правди» (Володимир-Волинського району),
газети «День».
* * *
ПІСЛЯМОВА:
ФЕСТИВАЛЬ «БЕРЕГИНЯ»:ТРИ ЩАСЛИВИХ ДНІ.
Так, щасливі для усіх нас, хто побував на ньому.
Адже ми потрапили на феєрію: волинські обрядові пісні,
запальні музики, театральні дійства, барвисто-колоритні волинські,
українські та закордонні національні строї. Ми доторкнулись до історії н
ашої Волинської землі. Ми пишались талантами, гостинністю і
патріотизмом наших земляків. Враження незабутні і вони надовго.
Щира подяка усім, хто подарував нам ці щасливі дні!
Перш за все, ми щиро дякуємо за запрошення на фестиваль директору
Волинського обласного науково-методичного центру культури
Любові Рожновій.
Особлива вдячність викладачу культурології Волинського Державного коледжу
культури і мистецтв ім. Ігоря Стравінського, провідному методисту народної
творчості ОНМЦ Ірині Хмілевській, яка допомогла підготуватись до
виступів і вболівала за виконання кожної нашої пісні.
А реалізували цю мрію ми дякуючи голові нашого “Волинського братства”
Сергію Шевчуку та його першому заступнику Юрію Кучинському.
Дякуємо усім нашим волинянам, які тепло і щиро нас приймали!
А як нам повезло з водієм! Андрій – спокійний, врівноважений, терплячий,
і, разом з тим, веселий, став для нас справжнім другом!
