Українській Конституції – 25 років. Гарний вік на шляху через терни до зірок. Як у картинах Івана Марчука, в Конституції прописаний наш «Генотип вольності». І тому сьогодні я хочу заспівати Тобі тиху Оду. Оду вдячності і пошани!
Вона народжувалася в довгих муках. І зросла у дуже строкатій сім’ї, де були державники і запроданці, ідеалісти і негідники, герої та зрадники. В ній можна було розгледіти риси княгині Ольги, Пилипа Орлика і Революції на граніті. Шляхетний рід, де незримо поставали «Руська правда», «Литовські статути» і «Березневі статті», робив її пошанованою в сім’ї європейських народів.
Конституція Пилипа Орлика
Конституція України, 28 червня 1996 року
Її хвалили за красу і довершеність, однак постійно намагалися понівечити і змінити. Бо жадали зробити розмінною монетою у політичних ігрищах тих, хто прагнув довічної влади, а залишився «халіфом на годину».
Ми не часто згадуємо про Неї. Хіба зрідка, у моменти, коли на наші права і свободи нахабно зазіхає влада і ми потерпаємо від свавілля держави.
Вона тихо мовить нам про те, що маємо право на гідне життя, власну віру і вільне слово. Закликає не забувати, що «усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними».
Вона оберігає наші Вольності, наше право на Землю і Мову. І нагадує, що «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».
Конституція – це не про набір гарних слів і символів. Це не лише про сукупність правових норм і положень. Конституція – це свідчення нашої потреби бути разом і цінностей, за які ми готові боротися.
Щиро вітаємо з Днем Конституції!
Чудові слова з публікації Павла Жебрівського у Фейсбуці
