Василь Ворон
«Скажи, Володимире…»
Відтепер я не буду додавати до назви міста «літописний», а в офіційних документах не фігуруватиме додаток «волинський».
«Маю інсайд. Щойно сесія міської ради проголосувала за те, щоб позбутися імперського рудимента. Ми повертаємо справжню самоназву ВОЛОДИМИР!»
04.06.2021
І поки Мережа стоголосо підтримує рішення депутатів Володимир-Волинської міської ради щодо перейменування міста, на початку туристичного сезону запрошую поміркувати над тим, які ресурси для створення туристичного продукту з волинською маркою має літописний Володимир сьогодні?
Мене, передусім, приваблює комплекс пам’яток у межах історико-культурного заповідника. Їх небагато, щоб заохотити подорожніх затриматися у готелі на одну чи дві доби з нічлігом.
Необхідні дослідження території городища «Вали», щоб збільшити «питому вагу» цього унікального об’єкта туристичного показу, що приховує чимало таємниць…
Як на мене, ресурсний потенціал можна примножити за рахунок інших територіальних громад від Устилугу до Олики вздовж траси Н-22, зокрема, музеїв в Устилузі, Затурцях, Торчині, Луцьку, пам’яток національного значення в Зимному, Жидичині, Піддубцях, Олиці, де колегіата св. Трійці у процесі науково обґрунтованої реставрації.
Ідея туристичного продукту з волинської маркою «Золота діадема Волині» народилася у першій декаді нового століття: неймовірне багатство об’єктів культурної спадщини від Устилугу до Олики вражало і притягувало!
Перший путівник, який підготував мистецтвознавець Богдан Ворон, розійшовся блискавично, але знадобилися немалі кошти і час, щоб привести до експозиційного стану найголовніші об’єкти культурної спадщини на цьому історичному шляху…
На початку другої декади врятували від руйнації «шляхетський будинок» для картинної галереї у Луцькому замку, а будинок, де жив і працював композитор Ігор Стравінський в Устилузі, повернули до первісного стану «Старої мизи» 1907 року. Реставрували садибу родини Липинських у Затурцях і на кошти обласного бюджету відремонтували оселю видатного архітектора і державного діяча УНР Сергія Тимошенка у Луцьку, але памятка потребує музеєфікації…
І поки тривають реставраційні роботи на лінії оборони Нижнього замку навколо вежі Чарторийських, майстерню-музей скульптора Миколи Голованя поповнюють нові роботи і обсідають рої інтересантів…
Від Устилугу до Олики у національному Списку кілька історичних населених місць. Що перешкоджає винести на біг борди знімки найпривабливіших пам’яток і закарбувати у пам’яті подорожніх лише дві дати: першу згадку з літопису і початок самоврядування за Магдебурзьким правом? Хоча… можна знайти не менш вагомі свідоцтва європеїзму наших громад, ніж магдебургія.
Як на мене, ресурсний потенціал Н-22 дає поживу на кілька маршрутів:
«Волинь в обороні» (городища, замки, оборонні споруди двох світових воєн);
«Волинь сакральна» (дерев’яні і муровані церкви, костели, кірхи, синагога, комплекси сакральної архітектури);
музеї-садиби (Леся Українка, Ігор Стравінський, В’ячеслав Липинський, Сергій Тимошенко, Микола Головань).
Від Устилугу до Олики маємо артефакти тисячолітньої історії краю, але подієва туристика потребує видовищ. Передусім тих, що мають традицію і високе реноме:
«Поліське літо з фольклором»,
міжнародний фестиваль українського фольклору «Берегиня»,
«Ніч у Луцькому замку»,
«Бандерштат»,
фестиваль співаної поезії «Оберіг»,
фестиваль вистав за п’єсами Лесі Українки,
музичний фестиваль «Стравінський та Україна»,
конкурс хорового мистецтва імені Лесі Українки,
«Володимир»…
Який у них календар, які перспективи? Який внесок у розвиток внутрішнього туризму?…
Василь Ворон
