Сім років тому на світанку загинули наші хлопці…
І ми померли разом із ними. Ми колишні, якими вже ніколи не зможемо стати…
Із смертельного болю тієї втрати, з нелюдського розпачу й шоку народилася ненависть, народилися прагнення і право помститися і захистити… право безжально знищувати ворога…
До останньої тварюки, від чиєї руки загинули наші хлопці, до останнього виродка, який прийшов на нашу землю зі зброєю!..
22 травня, сім років тому, був смертельний світанок під Волновахою. Сім років тому, 22 травня, на світанку, зі скривавленим сонцем в Україну прийшла війна…
ПОБРАТИМИ з 51-Ї, МИ ПАМ’ЯТАЄМО… БОРОТЬБА ТРИВАЄ…
Смерть ворогів стане відплатою за вашу загибель…
Спочивайте з миром, браття… І допомагайте нам із небес завершувати те, що ви не встигли…
14 окрема механізована бригада
імені князя Романа Великого
* * *
Згадаємо і ми наших волиняни, які загинули того дня під Волновахою:
Майор Леонід Полінкевич, 1984 р.н., уродженець смт. Колки Маневицького р-ну.
Солдат Володимир Зарадюк, 1991 р.н., житель міста Луцьк.
Мол. сержант Дмитро Йовзик, 1983 р.н., житель міста Луцьк.
Солдат Віталій Махновець, 1981 р.н., житель міста Луцьк.
Солдат Володимир Прокопчук, 1991 р.н., житель міста Луцьк.
Солдат Микола Бондарук, 1991 р.н., житель села Заріччя Володимир-Волинського району.
Солдат Віталій Ліщук, 1986 р.н., житель села Зоря Володимир-Волинського району.
Старший сержант Олександр Артемук, 1977 р.н., житель міста Ковеля.
Солдат Михайло Грицюк, 1984 р.н., житель села Милятин Іваничівського району
Солдат Павло Попов, 1991р.н., житель міста Нововолинська.
