Сергій Шевчук
”Усі правила гідної поведінки давним-давно відомі, справа лише за малим – умінням ними користуватись”, – писав французький філософ Блез Паскаль ще у 17 столітті.
Але є сфера людської діяльності, де знання правил поведінки потрібне для того, щоб їх гідно обходити. Ця сфера зветься політикою.
Завдання будь-яких політичних рухів – завоювати владні позиції, а потім їх вміло утримувати. Відносини між владою та її противниками ніколи не були стандартизованими. В різні часи, в різних країнах вони набували непередбачуваних рис в залежності від ситуацій та можливостей.
Феномен влади вивчали кращі філософи світу. Своє тлумачення містить і древня китайська легенда:
”У лісовому мурашнику панував давно заведений порядок та дисципліна. Усі підкорялись правилам, які гарантували розвиток. Несподівано частина мурашника розвалилась. Старійшини зібрали Раду та почали шукати винних. Їх знайшли та суворо покарали. Насправді, лісом біг тигр, наступив ногою на мурашник і навіть не помітив цього…”
Як відомо, владу здобувають або революційним шляхом, або без потрясінь, еволюційно. В першому випадку революційність переможців розтягується в часі, як хвіст комети, революціонери не в змозі зупинитись і продовжують боротьбу між собою.
Наприклад, в царській Росії більшовики, меншовики, есери спільно боролись із самодержавством, а після революції Ленін визначив, що ”першого есера ми знищемо після останнього меншовика”. Так і сталося.
Інший приклад – боротьба аж до взаємознищення лідерів УПА бандерівського та мельниківського спрямувань, хоча в обох течіях було бульш ніж достатньо зовнішніх ворогів.
Еволюційні зміни є ознакою зрілого суспільства свідомих громадян, що не виключає наступного зародження та злоякісного розростання ознак авторитаризму (Росія, Сирія, Білорусь, інш.).
Тоді опозиціонери ”стають” ворогами народу, іноземними шпигунами, космополітами, ретроградами, ліберастами тощо. Методи боротьби відомі з історії – від бомб анархістів до сучасних інформаційних атак та обмазування дверей і нижньої білизни якимось ”Новачком”.
Звичайно, є чимало прикладів конструктивного діалогу. Наприклад, у Німеччині впродовж останніх десятиріч чотири головні партії ”перетікали” то у владу, то в опозицію в різних комбінаціях, що вважається природним.
В Україні була спроба прем’єрки Юлії Тимошенко внести зміни в Конституцію таким чином, щоб дві партії: ”Батьківщина” та «Партія регіонів» керували спільно, почергово змінюючи лідерство в залежності від настроїв виборців.
Але ”все пропало”. Перешкодою став невисокий IQ Януковича. Його ж радники працювали на Росію, для якої найкращий політичний клімат у сусідніх державах, це – хаос.
В переважній більшості держав владні структури уникають терміну ”боротьба з опозицією”. Більш вживаними стають такі: недопущення кольорових революцій, примус до миру (запозичена у 2-й Речі Посполитій ”пацифікація” українців), запобігання іноземних впливів, збереження національної ідентичності та інші пом’якшені вирази.
Проте, при наявності міжнародних правових актів, моніторингових місій та реально відкритих суспільств (хоча б у Європі), владі доцільніше та легше використовувати неагресивні методи протидії опозиції.
Одним із найефективніших є ”моделювання владою багатополюсної опозиції”. В цьому немає новизни. DIVIDE ET IMPERA (лат) – розділяй та володарюй, вислів, який приписують Юлію Цезарю.
Моделювання багатополюсної опозиції – функція досвідченої влади, стратегія підтримання влади за рахунок перешкоджання малим політичним групам з’єднатися і стати більш потужними. Така техніка вимагає різноманіття навичок та політичної витонченості з використанням прикладів історії, методик політології, соціології, психології людини.
Окрім цього, як вчить історія: ”Absque argento omnia vana” (лат.) – без грошей усі зусилля марні!
Стосовно Республіки Польща, приклад якої аналізується, то навіть в часи Солідарності, в період руйнування комуністичного режиму, революційними за формою і методами переміни назвати революційними важко. Вони були революційними за змістом, і, навіть, з наслідками для усієї Європи, але безкровними, без збройного протистояння.
Як же теперішня польська влада моделює, створює, ”ліпить” роздрібленість опозиції?
◊ ”Замороження ” опозиційної активності
Приклад. На минулому тижні Ярослав Качинський (PiS, керівник), Ярослав Говін (керівник партії Порозуміння або Згода, хто як перекладає з польської) та Збігнєв Зьобро (Солідарна Польща, голова партії) разом із прем’єром Матеушем Моравєцьким провели робочу зустріч, під час якої вияснили усі взаємні претензії та вирішили надалі зустрічатись.
Ярослав Качинський (PiS, ), Ярослав Говін (керівник партії Порозуміння), Збігнєв Зьобро (Солідарна Польща)
Прем’єр Матеуш Моравєцький
Чи є в цій новині якась сенсація? Ні, рутина, адже йдеться про коаліцію трьох партій, які мають більшість і формують Уряд. Але в польському медійному середовищі так не вважають. Бо вкорінилась думка що ”ще кілька тижнів тому навіть такі зустрічі були неможливі”.
В певних колах існує переконання про непереборні розбіжності між коаліціантами. Ін-сайт інформація про закриті перемовини можновладців підозріло легко проникає в ЗМІ. Редактори видань цим пишаються, діляться з читачами і не задумуються про те, що подібні вкиди можуть бути просто політтехнологічним ходом партійного ”тріумвірату”.
Симуляція розладів усередині правлячої Коаліції, свідоме їх перебільшення та донесення цього ”факту” до медіа може бути одним із продуманих кроків для ”замороження” активності опозиційних сил.
Коли у них з’являється переконання в тому, що часовий механізм політичної бомби уже заведений, ось ось вибухне, то чи варто заводитись самому. Треба почекати, і так місяць за місяцем.
◊ Право власності на патріотизм
Теза про те, що саме влада найщиріше шанує національні традиції та цінності є безпрограшною в очах виборців. Але треба мати докази того, як влада борониться від чужих зазіхань.
Здоровий євроскептицизм тут польській владі мав би допомогти.
Приклад: ”Тверда” позиція Уряду Польщі напередодні Саміту ЄС щодо бютжету на наступні 7 років.
Ніби-то задля національних інтересів Польща разом з Угорщиною обіцяли скористатись правом вето і заблокувати Унійний бютжет. ”Солідарна Польща” навіть висунула лозунг:
”Вето або смерть!”. ЇЇ лідер З. Зьобро попередив про свою відставку з поста міністра юстиції в разі податливості Уряду на чужі вимоги.
Прем’єрам Польщі та Угорщини Матеушу Моравецькому таВіктору Орбану
довелось опонувати всім іншим лідерам ЄС
Опозиція раділа – ось він, розвал табору влади. Радість була недовгою. За два дні до Саміту прем’єр погодився з усіма вимогами Брюсселя, аргументуючи цифрами допомогу Польщі від ЄС. А міністр Зьобро заявив що лишається на посаді ”але з огидою”.
Опозиція втратила два місяці, смакуючи назріваючий міжнародний скандал. Тим часом правляча Коаліція здобула прихильність ура-патріотів та не втратила довіру євроінтеграторів
◊ Операція ”антиТуск”
Дональд Туск є важливою фігурою на геополітичній шахівниці Європи. Його прізвище стоїть у першій п’ятірці політиків-поляків, знаних у світі. Після Яна Павла II, Леха Валенси, Збігнева Бжежинського… Але для чинної на цей час польської влади він є передусім неформальним лідером опозиційної Громадянської платформи.
На початку 2000-х несподівано з’явився на політичній арені, очолив партію та не маючи великого досвіду переміг на парламентських виборах. Потім успішно керував Урядом, заслужив схвальні відгуки очільників ЄС, неодноразово зустрічався з Путіним. Поруч з братами Качинськими виглядав як дуб на тлі вишеньок. Не дивно, що саме він є суперником №1 для PiS.
Тому у підконтрольних владі ЗМІ проглядається ”темник” – ні одного доброго слова. Для висвітлення критичних зауважень у PiS-овських медіа потрібна окрема публікація.
Апогей антиТусівських заходів наступив напередодні повторного обрання Дональда Туска на посаду Голови Європейської Ради. Усі країни Євросоюза підтримували кандидатуру Туска, крім однієї – Польщі. Це був перший абсурдний випадок в історії ЄС.
Дональда обрали на другий термін, а ”тітонька Європа”, яка раніше підхвалювала Варшаву, тепер відверто глузувала. В соціологічному опитуванні проведеному на початку року IBBIS для Onet Дональд Туск добавив 9% до свого рейтингу і хоча займає шосту позицію, але для діячів, які працюють за межами Польщі – досить багато.
Що це означає?
По-перше, є очікування повернення Туска до польської політики. По-друге, маючи великий практичний досвід роботи в європейських інституціях, він може створити широку коаліцію з центром в Громадянській платформі. А цей факт виводить Туска на позицію одноособового лідера, під керівництвом якого можна буде подолати Об’єднану Правицю на чолі з PiS.
Простіше кажучи, лише Туск може здолати Качинського! Теоретично. Насправді Туск початок року провів досить пасивно, а його позиція нині виглядає так: ні війни, ні миру. Важко сказати, що стримує Туска від повернення на берега Вісли.
Отже, операція ”антиТуск” на цьому етапі успішна.
◊ Підтримка суперників суперника
В політиці часто гучні партійні гасла важать менше, ніж окремі жести, що бувають красномовнішими за слова.
На передноворічному аукціоні WOSP (Wielka Orkiestra Swiatecznej Pomocy) відомої у Польщі благодійної організації особливий інтерес викликала книга Дональда Туска з підписами в ній таких осіб: обох нинішніх лідерів Громадянської платформи Будки та Тшасковського (мер Варшави), голови PSL (селянська або аграрна партія) Козиняка-Камиша та популярного лідера руху Polska 2050 Шимона Головні.
Спільний підпис гласив: ”Разом в новий рік!”. А ще він означав мовчазну згоду на лідерство автора книги Дональда Туска – нинішнього Голови Європейської народної партії у Європарламенті.
Відомо, що і Платформа, і PSL вже є колективними членами Європейської народної партії, а Туск може пришвидшити входження до найбільшої політичної партії Європи ще й Шимона Головні з його Polska 2050.
Невже почався процес згуртування на опозиційному полі?
Останні кроки Правиці (спроба фактичної заборони абортів, додаткове оподаткування незалежних медіа, проблеми з верховенством права) просто зобов’язують опозицію йти в наступ. Але не розрізнено, а об’єднано.
Як і в Україні, так і в Польщі справа за малим – подоланням інтерперсональних конфліктів опозиційних діячів, які бачать тільки себе гетьманчиками. Може ”діти в опозиції” мають послухати тата на ім’я Дональд? Бо справжній конкурент йому в таборі противників влади ще не виріс.
Ben Stanley – британський політолог, працюючи довгий час у Польщі, проаналізував соціологічні дослідження десяти різних польських агенцій та вирахував політичні тренди сучасної Польщі.
Так от, PiS має реальну підтримку 35% виборців з тенденцією до зниження. Підтримка ГП та Польща 2050 приблизно рівні – 20-21%, далі слідують політичні антиподи: Лівиця та Конфедерація – 8-9%. Партія селянська отримує біля 5%, але має шанс отримати після виборів так звану ”золоту акцію”.
Таким чином, крайні сторони (ліві-праві) визначатимуть зміст яскравих передвиборчих дебатів, але реальна битва за владу відбуватиметься десь посередині політичного спектру.
Найголовніше, відзначає Ben Stanley, в разі трактування опозиції як один спільний блок, соцопитування показують перемогу блоку
(277 депутатів проти 233 у Правиці) з правом подолання президентського вето.
Розбити таку стратегію взялись у таборі влади – підтримаєм суперників суперника і досягнемо роздору між ними!
Для цього обрано головного фігуранта – Шимона Головню. Спочатку позитивний репортаж на центральних підвладних телеканалах. Потім – гарна світлина на обкладинці журналу ”Sieci”, який популяризує ”добрі зміни” Уряду.
Далі – сенсації в соцопитуваннях про те, що Головня догнав і перегнав Туска по популярності. Пора йому здетронізувати Туска, А ще новина – Шимон – єдиний політик у Польщі який може тішитись перевагою позитивних оцінок над негативними. І фінальний акорд – провладне видання ”Do rzeczy“ опублікувало в перший день весни інформацію про те, що ”Польща 2050” вже обійшла за рейтингом Об’єднану Правицю!
Реакція з боку опозиціонерів не забарилася. У впливовому тижневику ”Polityka” виходитьстаття під назвою: ”Шимон Головня – відповідальний лідер чи егоцентричний соліст?”. Тепер усі чекають на відповідь героя.
Ось так відбувається моделювання багатополюсної опозиції по-польськи.
Не лишилась поза увагою влади і партія PSL, що захищає інтереси фермерів, аграріїв, жителів села. Серед селян старшого віку багато прихильників правих консерваторів. Отож Об’єднана Правиця веде з партією фермерів перемовини, обіцяючи залучити їх до правлячої коаліції. Лиш тільки хтось із партій-сателітів PiS проштрафиться.
◊ ”Ліві” мішені
Цей політтехнологічний прийом заключається в тому, що для публічної розправи демонструються несправжні, показові мішені.
Приклад. Після переходу Я. Качинського в Уряд на посаду віце-прем’єра ”щоб навести порядок”, стабільність Уряду набула особливого значення. Але що робити з гострою критикою дій урядовців, і зокрема, самого прем’єра М. Моравецького? Треба виставити іншу мішень!
Поширилась ін-сайт інформація про те, що на місце очільника уряду претендує З.Зьобро. І ніби-то це може відбутись. Той факт, що за партію Зьобро проголосувало декілька відсотків виборців, і що висування лідера такої партії на керівництво Ради міністрів виглядає протиприродньо, не зупинило процес. Біографія, кар’єрні щаблі та життєві поступки кандидата розглядалися в медіа під лупою.
Критики та зауважень вистачило б на двох, усі небайдужі зрозуміли – п. Моравецький є сильнішою фігурою. Що і треба було довести!
В останні тижні журналісти звернули увагу на слова Я. Качинського про керівника найбільшої паливно-енергетичної компанії Orlen Даніеля Обайтка. Ніби-то він має особливий талант менеджера і ”люди до нього тягнуться”. Качинський навіть доручив йому важливу місію – передав в управління Orlen державну інформаційну корпорацію Polska Press. Неназвані оглядачі мультиплікували думку, що п. Обайтка стане новим прем’єром.
Що тут почалось! Опозиційна ”Газета виборча” відшукала двогодинні записи його розмов, з яких кожен зацікавлений міг почути наскільки брутальним є цей чоловік. Навіть не полінувались порахувати, скільки раз той вжив слово із трьох букв (55 раз), а слово, що означає жінку не дуже поважної професії у капіталістичному суспільстві – 253 рази!
Важко повірити що подібне можливе у сусідній країні, але кандидату в прем’єри відразу у ЗМІ поставили психіатричний діагноз: синдром Жиль де ля Туретта. Пацієнти з таким розладом мають нападки тіків – удари головою об щось тверде з одночасними криками у вигляді безбожних матюків.
Така медійна діагностика викликала протест в наукових медичних колах. Медичне товариство дослідників” Синдром Туретта” з наукових позицій довело, що прояв копролалії (з латині, копро-екскременти, лалія-мова) зустрічається у таких хворих не так часто як на плівках, а копролалія чиновника це – брак виховання.
Хто найголосніше сміявся? Мабуть, прем’єр Моравецький. Йому авторитетні ЗМІ порадили не перейматись якнайменше рік часу.
Та все ж, які б хитромудрі тактики не використовувала діюча у Польщі влада, які б мезанізми не задіювала на підтримку власного іміджу (попольськи імідж називають більш романтично – візерунок), цей візерунок рано чи пізно буде нагадувати ”портрет Доріана Грея”, що спотворювався щотижня до жахливого, бридкого виразу.
Таким його бачила фантазія англійського письменника-гедоніста
Оскара Уальда, такою є доля більшості політичних партій в демократичних країнах. Питання тільки в періоді напіврозпаду.
На зміну старим політсилам приходять нові, по давно затвердженому сценарію.
Сергій Шевчук
Фото з доступних джерел
