«НАТАЛЦІ ПОЛТАВЦІ» 200 РОКІВ
Крадіжка п’єси, театральна хитрість і ще 10 маловідомих фактів про найвідомішу українську п’єсу.
Впевнені, мало хто знає й про двохсотрічний ювілей цього шедевру Івана Котляревського він написав п’єсу в 1819-му. І мало хто, на жаль, через шаблонну подачу в школі читав «Наталку Полтавку» з щирою цікавістю, свідомо.
Ми пам’ятаємо лише кліше про «перший драматичний твір нової української літератури» і «праматір української драми» тощо. А п’єса ця нешаблонно жива, дотепна і сумна водночас: у дорослому віці сприймаються зовсім інакше і перли Виборного та Возного, і незавидна доля Терпелихи, і наївність першого молодого кохання у підлітковому віці цього навіть не усвідомлюєш. І точно не цікавишся тим, що оточувало цей твір, а з «Наталкою Полтавкою» пов’язані і крадіжки, і авантюри.
Театральна трупа “Наталки Полтавки”, очолювана Кропивницьким, Єлисаветград, 1882 рік
Фільм «Наталка Полтавка» (1978 р.) з Наталею Сумською
Марія Садовська-Барілотті у ролі Наталки Полтавки
Афіша Національного оперного театру ім. М. Лисенка
Афіша фільму «Наталка Полтавка» режисера Івана Кавалерідзе, знятого 1936 року і поновленого
у 1969 році на кіностудії ім. О. Довженка.
“СЕРЕД ТОДІШНЬОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛІТИ ВВАЖАЛОСЯ ПРОГРЕСИВНИМ ЗНАТИ «НАТАЛКУ ПОЛТАВКУ» НА ПАМ’ЯТЬ”
Фактично, «Наталка Полтавка» це переписана заново п’єса «Козак-стіхотворець» Олександра Шаховського. Котляревського розчарувала нереалістичність зображених колегою побуту і характерів українських селян, і він взявся за свою версію.
З моменту написання (у 1819 році) п’єсу майже два десятиріччя не друкували. Спершу друзі Котляревського, потім його прихильники, читачі, творча інтелігенція поширювали лише рукописи твору, через це з’являлися його нові варіанти. Оригінал вперше вийшов друком аж у 1838 році в альманасі «Украинский сборник», який почав видавати за власний кошт професор Харківського і Петербурзького університетів, академік Ізмаїл Срезневський.
Серед тодішньої української еліти вважалося модним і прогресивним знати «Наталку Полтавку» на пам’ять і влаштовувати «битви цитат»: один починав читати довільний фрагмент п’єси, а другий мав продовжити.
У рік написання «Наталку Полтавку» ставили лише у Полтавському театрі з цензурного дозволу князя Рєпніна, який поширювався лише на Полтавську губернію. Одну з головних ролей Виборного тоді зіграв відомий актор Михайло Щепкін, під якого Котляревський начебто й писав цей образ.
Два оки п’єсу через цензуру не брали в жоден інший театр. Аж у 1821 році її завдяки хитрості Григорія Квітки-Основ’яненка поставили у Харкові. Письменник порадив трупі спершу проанонсувати якусь дозволену п’єсу, а в останній момент під приводом «хвороби» когось із артистів терміново зробити заміну на «Наталку Полтавку» (яку вже потайки готували) і в поспіху отримати цензурний дозвіл. Авантюра вдалася, і «Наталка» пройшла з великим успіхом, з яким вже жодні заборони не могли подіяти. Після Харкова цю виставу почали ставити в інших губерніях та містах.
Вистава виявилася такою популярною, що власник Полтавського театру Іван Штейн викрав текст п’єси з нотами і без дозволу Котляревського ставив її в багатьох містах України.
Наталку Полтавку грали найкращі акторки своїх часів знаменита Марія Заньковецька, Марія Садовська-Барілотті, Єфросинія Зарницька, Оксана Петрусенко. П’єсу вважали за честь режисерувати такі велетні театрального мистецтва, як Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Микола Садовський і Панас Саксаганський.
Головною героїнею вважається Наталка Полтавка, а поміж тим Котляревський акцентував не мешу увагу на її матері ще молодій за нашими мірками вдові з красномовним іменем Терпелиха. По суті, Котляревський вперше в новій українській літературі ввів і розписав образ жінки-страдниці приреченій через обставини і суспільні правила на безрадісне життя.
Вистава «Наталка Полтавка» відкриває ювілейний сезон у Полтавському академічному
обласному музично-драматичному театрі, вересень 2019 року
“ТЕАТРАЛИ ЖАРТУЮТЬ: ЯКЩО В ТЕАТР ПЕРЕСТАЛИ ХОДИТИ, ТЕРМІНОВО СТАВТЕ «НАТАЛКУ ПОЛТАВКУ» ВІЛЬНИХ МІСЦЬ НЕ БУДЕ”
Музику до «Наталки» писали багато композиторів: Адам Барцицький, Алоїз Єдлічка, Опанас Маркович, Микола Васильєв, Володимир Йориш, але саме опера Миколи Лисенка стала найвдалішою і перетворилася на класику музичного мистецтва.
Загалом в «Наталці Полтавці» 22 пісні арії, дуети, тріо, хор, серед них є і народні («Віють вітри, віють буйні», «У сусіда хата біла»), і спеціально написані («Всякому городу нрав і права», «Сонце низенько»).
Всі двісті років з часу першої вистави «Наталка Полтавка» завжди збирала аншлаг. Серед театралів навіть ходить жарт: якщо в театр перестали ходити, терміново ставте «Наталку Полтавку» вільних місць не буде.
І опера, і вистава йшли у найбільших театрах від Петербурга до Кавказу. У Варшаві навіть двічі на день і завжди при переповненому залі.
У Полтавському академічному обласному музично-драматичному театрі вистава «Наталка Полтавка» вже понад 80 років є незмінним відкриттям кожного сезону з 1936 року, коли постановку було відновлено за радянської України.
Головне фото: обкладинка аудіокниги «Наталка Полтавка»
Джерело: ukrainky.com
