Пісня про Луцьк, записана з голосу Лесі Українки
“Сі пісні переймала Леся Українка найбільше від люду свого рідного і коханого волинського краю в дитячі літа і в ранній молодості. Деякі з них Леся знала від своєї матері. Олена Пчілка з любов’ю переносила в родинне життя кращі мелодії, які находила в народі.
Частина мелодій була списана мною з голосу Лесі 1899 і 1900 року в Гадячому і в Києві, а частина 1907 і 1908 року в Балаклаві і Ялті. Деякі тексти записала Леся і її брат Михайло Косач коло 1890 року безпосередньо від волинських селянок і селян, але більшу часть Леся держала в пам’яті ввесь свій вік і продиктувала мені в кінці мая і початку червня 1913 року в Кутаїсі.“
К.Квітка
Ой у Луцьку, славнім місті, капелія грає
Запис К.В.Квітки
Ой у Луцьку, славнім місті, капелія грає,
молодая Бондарівна цілу ніч гуляє. (2)
Ой казали-говорили старенькії люде:
Ой не гуляй, Бондарівно, лихо тобі буде. (2)
Хоч я ходжу, хоч гуляю до свеї охоти,
таки ж бо я не втеряю дівоцької цноти. (2)
Був в ту пору пан Каньовський в Луцьку на охоті,
довідавсь о Бондарівні і о її цноті. (2)
Гей, як крикнув пан Каньовський: Давайте сідельце,
там гуляє Бондарівна, кипить моє серце! (2)
Ой то звелів пан Каньовський музиці заграти,
а сам узяв Бондарівну та й став обіймати. (2)
Молодая Бондарівна жартів не приймала,
як одвела білу ручку та й у писок дала. (2)
Ой казали-говорили старенькії люде:
Тікай, тікай, Бондарівно, біда тобі буде! (2)
Утікала Бондарівна помежи крамами,
а за нею три жовніри з голими шаблями. (2)
Ой догнали Бондарівну на новому мості:
Ой вернися, Бондарівно, просить пан у гості. (2)
Чи волієш, Бондарівно, меду-вина пити,
чи волієш, Бондарівно, в сирій землі гнити? (2)
Волію ж я, пан Каньовський, в сирій землі пріти,
ніж з тобою, вражий ляше, меду-вина пити! (2)
У нашої Бондарівни в фартушку мережка,
куди несли Бондарівну кривавая стежка. (2)
У нашої Бондарівни шовковая стрічка,
куди несли Бондарівну кривавая річка. (2)
Джерело:
інтернетвидання “Хроніки Любарта”
