“Тут сонце заливає вщерть балкони,
на дачі ряст красується під плотом.
В природи не такі жорсткі закони,
щоб зо світу нас винищити оптом.”
Лідія Скрипка
Ось і закінчується Великодній тиждень. Мала би відбутись поминальна неділя. Але у нас карантин. Пройшов перший призначений термін. Вже був і другий – 3 травня, тепер визначили третій 11 травня. Будемо надіятись.
Ми живемо ніби в іншому житті, про яке місяць тому не змогли б і подумати. Бо таке і є це життя. Не ти його господар, хоча, звісно, від тебе багато залежить. Тобі залишається лише пристосовуватись до того, що трапилось. Пройти чергове випробовування, зробити певні висновки.
Бо, дійсно, багато чого показала ця ситуація з коронавірусом, як і 34 роки тому аварія на Чорнобильській АЕС. А висновок напрошується один: “Людина сама себе веде у прірву”, якщо вчасно не зупиниться…
Ну, а ми намагаємось робити вигляд, що нічого в нашому житті не змінилось. Радіємо весні хто з балконів, хто на дачах, хто має змогу виїхати на природу в безлюдне місце. Пенсіонерам “присудили” насолоджуватись у дворах в радіусі 2-х кілометрів… і на тому спасибі.
Людина швидко до всього звикає. Йдеш на вулицю автоматично одягаєш маску. За покупками маска і рукавички. Прийшов дезинфнкція. І наче так вже й треба. Та й в масках ми вже собі починаємо подобатися іноді… І хто сказав, що медичні маски несуть лише дискомфорт і смуток? Адже вони можуть дарувати й позитив.
Петро Коваль з дружиною Наталею у дизайнерських масках
Світлана Мирвода також в особливій масці на фоні свого портрету
Мирослава Корнєєва на прогулянці у медичній масці
Валентина Слободян перед виїздом на Київ з дачі, повна екіпіровка.
Жанна Шнуренко з внуком Сашком випробовують перші пошиті маски
Цвіт сакури на карантині хоче запам”ятати Галина Бідношей,
звичайно, в масці.
Жанна Шнуренко
з побажанням берегти себе і дотримуватись вимог карантину.
