Побувавши в багатьох країнах світу, давно вирішила для себе, що рідна Волинь найкраща! Але навіть у найчарівнішому сні не могла опинитися в такій дивовижній казці, як це сталося наяву з 28 червня по 1 липня нинішнього року. І за це все дякую Всевишньому і високодуховним людям, очільникам нашого МГО «Волинське братство»: пану Сергію Шевчуку, пану Миколі Жулинському, пані Жанні Шнуренко, пані Валентині Слободян, пані Вікторії Рутковській, пані Галині Бідношей і всім причетним до організації фестивалю «Волинь моя» та учасникам, тепло яких відчувала щомиті.
Знаю, що з великим піднесенням всі збиралися в дорогу! Дорога була чудовою! І не тільки тому, що їхали в комфортабельному автобусі, а і тому, що спілкувалися, співали, жартували Врешті решт ми їхали додому, до рідного краю у найсвятіше місце на землі!!!
У селі Старий Чорторийськ, який полонив захоплюючими краєвидами, саме на День Конституції відкрили на стіні школи памятну дошку нашому видатному земляку Антону Бутейку українському дипломату, політику, парламентарю та державотворцю, який, зокрема, був керівником Конституційного центру. Причетність до цієї події не лише місцевих керівників, а й гостей зі столиці, серед яких були народні депутати, письменники, дипломати, журналісти, співаки, інші земляки Антона Бутейка, надали цій події особливого змісту.
Фестиваль, який з ініціативи нашого шановного Голови Волинського братства Сергія Шевчука відбувся наступного дня, перевершив усі наші сподівання. Намисто пісень, зіткане з 27 чудових мелодій на високопрофесійні поезії, було неповторним! Волинські співаки з Києва і виконавці з самої Волині створили справжнє пісенне диво першого фестивалю пісень про волинський край «Волинь моя». Особливо тішить, що на фестивалі прозвучало багато пісень, авторами яких є членкині нашого жіночого клубу: «Волиняночка» (слова Жанни Шнуренко), «Спомин про Волинь» (автор слів і музики Ганна Маковська), «Волинська Мадонна» (слова Мирослави Корнєєвої, музика Анатолія Безугленка) та інші, які неповторно виконував гурт «Волиняни» та наш прекрасний співак Микола Няньчук у супроводі баяніста Сергія Шматка. Солодкою і водночас щемливою родзинкою фестивалю стала пісня у виконанні нашої королеви пісні Ганни Ярмолюк «Розквітай, моє рідне село» (слова Ганни Ярмолюк, музика Надії Крутової- Шестак). Щемливою тому, що це пісня про село Куликовичі, в якому народився наш незабутній голова МГО «Волинське братство» Данило Курдельчук і наша чудова співачка, виконавиця цієї пісня пані Ганна Ярмолюк. Сповнює душу радість від того, що пісні, які створили наші київські волиняночки, вже звучать на Волині у виконанні місцевих артистів. Яскравим прикладом цього є пісня про село Вишнів (слова Вікторії Рутковської), що виконав гурт цього села «Вишневий цвіт» (керівник Людмила Ланюк). А як зворушує, що в особі нашого Голови Волинського братства Сергія Шевчука маємо композитора, який створив таку неоціненно прекрасну пісню, присвячену памяті полеглих героїв, вірш «Дикі груші» до якої на основі розповіді Данила Курдельчука написав відомий поет Дмитро Павличко.
Дуже дякую талановитій журналістці, поетесі Вікторії Рутковської, яка, власне, проявила себе і на цьому заході, як чудовий режисер і сценарист, за те, що включила і наші спільні з композитором з Тернополя, лауреатом першого міжнародного фестивалю-конкурсу «На хвилях Світязя» Василем Дунцем твори до програми фестивалю. Зокрема, пісню «Душа моєї рідної Волині» у виконанні дуету «Душа Волині» у складі заслуженої артистки України Алли Опейди і заслуженого працівника культури Вячеслава Судими, що стала вже хітом нашого краю
А також – вальс «Я люблю», який співак, депутат Ковельської райради, директор школи мистецтв м. Ковеля Андрій Мигуля виконав, як премєру у цьому дивовижному місці Будинку культури санаторію «Лісова пісня».
Тішить те, що ми, київські волиняни, разом з нашою народною артисткою України Світланою Мирводою представили не лише своє мистецтво, а й мали щастя насолодитися піснями найкращих пісенних соловейків Волині: Олени Видрич з села Велимче, народного ансамблю народної пісні «Лісова пісня», художнім керівником якого є Галина Корнелюк, дитячого ансамблю «Барвінок», ансамблю «Водограй» з села Згорани Любомльського району, солістки Юлії Храновської тощо.
Приємно також, що всі присутні в залі були в полоні і від рідкісного явища на фестивалі, коли його ведучі самі є чудовими співаками Тож за це окрема шана чудовим ведучим і прекрасним співакам Владі Чайці і Роману Пугачу.
Чудовою була і ідея пана Сергія Шевчука провести наступного дня свято поезії в парку санаторію «Лісова пісня» поблизу памятника Лукашу герою твору з «Лісової пісні» Лесі Українки! Тут свої вірші читали два поети і поетеса журналіст газети «День» Микола Гриценко та Іван Костик, який, за словами пана Сергія Шевчука, стояв біля витоків нашого земляцтва, і авторка цих рядків. Як на мене, поетеси, яка звикла проводити свої творчі вечори в різних приміщеннях, то читання поезій на природі видалося надзвичайно зворушливим і романтичним. Тож дякувала на святі і ще раз дякую пану Сергію Шевчуку, який опікується, власне, моєю творчістю з самого проведення першого творчого вечора, що відбувся в Будинку письменника в далекому 1998 році, і аж до сьогодні.
Дякую пані Ганні Ярмолюк, яка виконувала мою з композитором Анатолієм Горчинським пісню «Я-Українка», а також прочитала мій вірш «Я кохаю Волинський свій край», який на її думку має стати піснею. А ще дякую пані Ганні, що прочитала написану мною в сльозах поему «Ода братам Іванам», що присвячена реальним сумним подіям: 23 червня 1941 року в числі багатьох волинян був розстріляний Іван Омелянюк, старший брат Івана Васильовича Омелянюка, засновника і мецената благодійного фонду «Майбутня Волинь-Україна», завдяки якому в Ковелі в 2008 році було відкрито меморіальну стелу «Хрест памяті жертв більшовицького терору».
Дякую всім, хто був на святі поезії, хто пройнявся моїми віршами, присвяченими батькам, рідному краю, Україні, віршам з циклу інтимної лірики, написаними на рідній землі і далеко за її межами
Безмежно дякую разом з усіма членами нашого братства тим добрим людям, які чимало працювали, щоб зберегти для історії сам фестиваль «Волинь моя» і всі заходи, що відбулися в його рамках: кінорежисеру, лауреату Шевченківської премії Михайлу Ткачуку, директору ТОВ «Стройтек» Василю Корінчуку, журналісту газети «Нація і держава» Георгію Лукянчуку, науковцю і поетесі Мирославі Корнєєвій та багатьом іншим . А також – Жанні Шнуренко, завдяки невтомній праці якої ми всі отримали подарунки-сюрпризи, що нагадуватимуть нам про перебування на неповторному фестивалі “Волинь моя». Хоча і так це пісенне дійство є для кожного з нас незабутнім! Незабутнім, як мамина і бабусина казка, незабутнім, як перше солодке кохання!
Насправді, з Пісочного не хотілося їхати. Хлюпатися б і хлюпатися у хвилях теплого озера рідної землі!!! Гарно було несподівано побачити, як вправно пливе відомий український літературознавець, політик, директор Інституту літератури, Президент «Волинського братства» Микола Жулинський! Як радісно було зустріти у проміннях вранішнього сонця на воді Лауреата Шевченківської премії Михайла Ткачука, сміливого Василя Корінчука, який запливав щонайменше до середини озера, і тут же сфотографуватися з народною артисткою України Світланою Мирводою
Ми побачили один одного з іншої, незнаної раніше сторони! І це дивовижно! І це прекрасно, що фестиваль «Волинь моя» ще більше здружив нашу волинську родину, що є головним поруч з тим, що «Волинське братство» гідно продовжує зберігати народні традиції, духовне багатство нашої землі, поруч з тим, що у нашому краї і серце співає, що наша Волинь це святе місце, яке завжди разом з нами!
Ніна Омріяна-Бай,
письменниця, член Національної Спілки журналістів,
Кавалер Ордена Святої Варвари Великомучениці,
володарка Ордену «Патріот України» та німецького
Ордену за заслуги у міжнародній співпраці
«Єдність у різноманітті».
